-мамо, що це? -запитав син, побачивши незвичайну для нього тарілку.
-це тарілка.-з легким сарказмом відповіла мама.
-так але вона..не така як всі інші
іби з казки? -доповнила мама.
-так. де ти її взяла? -спита син роздивляючись тарілку і шукаючи чи нема цінника,-ти її купила?
- ні, це ще від нашої бабусі лишилося, вона сама його розписувала. це петреківський розпис.
-але як можна так красиво його розмалювати, та ще й вручну?
-потрібно це любити і вкладувати душу, тоді все вийде.
-а ти так вмієш?
-так, вона й мене змалечку цього навчила.
-а звідки появивсяцей розпис?
хлопчик вернувся дуже швидко і приніс все, що потрібно.
-я розкажу тобі історію.село петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. тут займалися усіма розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва.раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату.
-а чому ж зара такого не роблять?
-роблять, але тільки справжні майстри й такі речі досить дорогу, тепер це намалювати може й машина,хоча і не так красиво.ось, на нашому сервізітакож похожий малюнок.
-так дійсно він красивий, але не настільки.все таки те, що зроблено з душою, не замінить
