"Yes". But while (go) down the road on the motorbike, i (hear) someone shouting. Then I realised that Mike (shout) 'Stop now!' So i on (put) the brakes and i (fall) ​

Reporter:Jess, could you answer some questions about the Anglo-Russian exchange student? Jess: Yeah, of course. Reporter: who are the families? Jess: all the Russian students received family through their correspondence. We decided that before coming to London. For example, we invited Lena to stay with the family Julia. Martin invited Dima to stay with my family. And my penfriend, Kate lives with her family. Stefan, my classmate, and his family threw a party for our guests on their place next weekend. Reporter: what are you going to show your Russian friends during those two weeks? Jess: we have planned a lot of things for our guests and discussed our plans with our teacher Barbara gray. We want to make their stay in London very interesting and unforgettable experience. Reporter: what places have you already visited? Jess: we were at Trafalgar Square, London eye, tower of London and the science Museum. You can ask them about it if you want. They say they enjoyed the tours. Reporter: Thank you very much. I plan to ask them lots of questions tomorrow morning. I hope they will share their experiences.

Селянське повстання 1768 року  на україні відоме під назвою коліївщина. термін “коліївщина” був вимудруваний не самими повстанцями, а уніатськими ксьондзами, які перетворили польське слово “жезь” (“різня”) на український еквівалент “коліївщина” (від “колоти” списом чи ножем). напад ів на умань згадується в 1737 році. тоді вони захопили і пограбували місто. наступні набіги ів на умань  жорстокою розправою над ними [1; 97,133,137,254]. згодом назвали також учасників повстання 1768 року, а саме це повстання – “”, “різнею”, “уманською різнею”, “коліївщиною”. здобувши умань, повстанці готувалися до поширення повстання. залізняк розсилав по правобережжю універсали, в яких закликав до продовження боротьби. ось, наприклад, в одному з них говорилось таке: “кидайте хати, жінок, улюблених дітей, не тужіть за ними, бо скоро побачитесь. дасть бог перемогу і будете вільними” [2; 374]. в таємницях царської дипломатії вони не зналися і вважали, що російський уряд у 1768 році був зацікавлений відібрати у польщі українські землі. тож необхідно було братам по вірі визволити україну і підняти український народ проти шляхти. коли загарбників проженуть, тоді борців за волю україни прийме цариця. отже, огляд історіографічних джерел про дозволяє виокремити три точки зору її трактування: польську, російську та українську. українська історіографія (м.максимович, в.антонович, м.костомаров, м.грушевський та інші) висловлювала народну точку зору на рух, тому й заганялася польською та російською владою в глухий кут заборон  і забуття.    висвітлення в польській та російській історіографії мало тенденційний характер, оскільки виправдовувало політику загарбників.