Абдышева стр 132 номер 1,2

1. Are students listening to the lecturer?

The students are don't listening to the lecturer.

2. Us professor N. at last lecture was encouraging us to ask questions?

At last lecture professor N. don't was encouraging us to ask questions.

3. Is our programmer developing a new teacher training computer program?

Our programmer is don't developing a new teacher training.

4. Were they repairing computer when he entered the computer class?

They don't were repairing computer when he entered the computer class.

5. Were they working all day yesterday?

They don't were working all day yesterday.

6. Are teachers discussing merits and demerits of the new approach in language teaching?

Teachers are don't discussing merits and demerits of the new approach in language teaching.

7. Is the Prime Minister will be staying three days in France?

The Prime Minister don't will be staying three days in France.

Селянське повстання 1768 року  на україні відоме під назвою коліївщина. термін “коліївщина” був вимудруваний не самими повстанцями, а уніатськими ксьондзами, які перетворили польське слово “жезь” (“різня”) на український еквівалент “коліївщина” (від “колоти” списом чи ножем). напад ів на умань згадується в 1737 році. тоді вони захопили і пограбували місто. наступні набіги ів на умань  жорстокою розправою над ними [1; 97,133,137,254]. згодом назвали також учасників повстання 1768 року, а саме це повстання – “”, “різнею”, “уманською різнею”, “коліївщиною”. здобувши умань, повстанці готувалися до поширення повстання. залізняк розсилав по правобережжю універсали, в яких закликав до продовження боротьби. ось, наприклад, в одному з них говорилось таке: “кидайте хати, жінок, улюблених дітей, не тужіть за ними, бо скоро побачитесь. дасть бог перемогу і будете вільними” [2; 374]. в таємницях царської дипломатії вони не зналися і вважали, що російський уряд у 1768 році був зацікавлений відібрати у польщі українські землі. тож необхідно було братам по вірі визволити україну і підняти український народ проти шляхти. коли загарбників проженуть, тоді борців за волю україни прийме цариця. отже, огляд історіографічних джерел про дозволяє виокремити три точки зору її трактування: польську, російську та українську. українська історіографія (м.максимович, в.антонович, м.костомаров, м.грушевський та інші) висловлювала народну точку зору на рух, тому й заганялася польською та російською владою в глухий кут заборон  і забуття.    висвітлення в польській та російській історіографії мало тенденційний характер, оскільки виправдовувало політику загарбників.