1. They usually wear a school uniform of a plain, white cotton shirt, comfortable sweater, and a pair of black trousers or a skirt
2. Because fair trade is much more than a logo- it really effects people's lives
3. Children work 12 hours a day for less than 5 pounds a week, so the situation is terrible
4.Farmers of organic village don't employ children and they never use pesticides
5. In Tirupur
6. Because workers are well treated there
10. 1 I usually wear a uniform which consists of a white shirt, dark trousers or a skirt for girls and a jacket in dark color
2. My clothes are mostly made in China. I don't pay attention to lables because such clothes cost a fortune sometimes
3. I'm not sure whether my clothes are fair trade, because I don't the process of their creation. But, I would be happy if workers who are involved in this process are treated well
4. Nowadays people have a lot of options where to buy clothes, they have a choice whether to buy cheap or expensive ones. I think that 50% of the cost is due to landmark, the rest amount of money is cloth itself, design and salary of the people who have made these clothes
5. If I were a worker, I would get up very early to manage all of the tasks I had planned before. After having breakfast I would go to a field, to collect some cotton, then I would take it to my farm to prepare it for the future process of cloth priduction. If I had a ready material, I would start making a cloth. When cloth were done, I would begin thinking about the design of the clothes I would make. The usual day would be very busy, I wouldn't even have lunch. After the working day finished, I would go home to have dinner and maybe I would watch TV, if I had enough energy to do it.
Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».
А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.
Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавішого чи заможнішого, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.
