Міграція тварин — періодичне переміщення тварин «туди і назад» між суттєво відмінними середовищами існування, що просторово віддалені одне від одного. Спричиняється змінами в умовах існування тварин чи змінах у вимогах цих тварин до умов існування на різних стадіях розвитку. Міграції тварин можуть бути сезонними (наприклад, переліти птахів або кажанів) та добовими протягом одного дня (наприклад, вертикальні міграції планктону у товщі океану). Для здійснення активної міграції тварині необхідне біологічне відчуття часу та напрямку (біонавігація). Міграції вищих хребетних супроводжується втратою територіальності, зменшенням внутрішньовидової агресії та посиленням стадної поведінки.
Организм верблюдов очень при к засушливому климату пустыни. Во-первых, верблюды минимизировать потерю влаги из организма, они редко испражняются, при этом их экскременты – очень сухие, а моча – сверхконцентрированная. Более того, дыхание верблюдов построено таким образом, что влага не уходит из организма с выдыхаемым воздухом, а конденсирует на стенках носовых раковин и стекает обратно. Не менее важной особенностью организма этих млекопитающих является переносить большие перепады температуры тела. В течение дня, температура тела верблюда может изменяться от 32 °C до 40 °C, и только достигнув наивысшей переносимой температуры, верблюд начинает потеть. Во-вторых, верблюды очень устойчивы к обезвоживанию: они могут нормально переносить потерю 30—40% воды в организме. Для сравнения, потеря 20% воды для человека является смертельной, при этом, при потере 10% начинаются болезненные расстройства.
(кстати, по поводу горбов. У верблюдов нет воды в горбах, это миф! Там у них находится жир, необходимый для энергии. Воду из горбов верблюд получить никак не может)
