Цю легенду розповів мені тато, а йому розповідала його бабуся.
Було це дуже давно. Говорили, що хто знайде квітку папороті, в того збудеться будь-яке бажання. Було відомо, що вона зацвітає раз у рік, на Івана Купала. Але головне, що треба іти по неї в дванадцять годин ночі. Багато хто хотів мати таку квітку. Та знайти її було нелегко: адже опівночі вилазила всяка нечесть.
Один парубок пообіцяв дівчині подарувати цю квітку. Дочекавшись цього свята, він вирушив на пошуки. Важливо не тільки знайти, а й повернутися назад. Ні в якому разі не можна було розмовляти і обертатися.
Парубок знайшов папороть. Він був задоволений, коли зірвав квітку. Але, почувши плач малої дитини, обернувся і побачив усяку чортівню. Він хотів тікати, та не міг рушити з місця, ноги ніби пристали до землі.
Від свята Івана Купала ніхто не бачив парубка. Різні були чутки. Одні вірили, що його погубила нечесть, другі вірили, що загинув від диких звірів. Але смільчаків більше не було.
Була це правда, чи чиясь вигадка, ніхто не знає. Але легенда про чарівну квітку дійшла і до наших днів.
Объяснение:
