Шкіра захищає тіло від пошкоджень та інфекцій. Її пігменти затримують шкідливе для клітин випромінювання. Кровоносні капіляри та потові залози беруть участь у терморегуляції. Шкіра риб та амфібій приймає участь в диханні та осморегуляції. Тут же розміщені дотикові, температурні та больові рецептори, а в риб ще й смакові. Кігті та копита слугують як «спеціальними інструментами» так і зброєю. Шкірні залози деяких амфібій виділяють сильні захисні отрути. Шкіра – носій особливого кольорового візерунку та різних візуальних «міток» - гребні у півнів, сідничі мозолі у мавп, які є ключовими стимулами, важливими у міжвидових та внутрішньовидових відносинах.
ить до залоз «будівельний матеріал» молока – амінокислоти, глюкозу, оцтову кислоту. В самих залозах відбувається синтез, накопичення та виділення трьох поживних компонентів молока: білка, лактози та жиру, відсоток якого у різних видів неоднаковий.
Забарвлення шкіри
Забарвлення може виникати за рахунок наповнення шкірних судин кров’ю, (наприклад, пташиний гребінь), за рахунок тоненьких пластинок та решіток, а також завдяки пігментам. Фізична будова пір’я обумовлює переливне синювато-голубувате забарвлення. Основне про покриви тіла хребетних тварин. Зелений пігмент у хребетних зустрічається рідко, наприклад, у жаб та папуг. Він виникає за рахунок комбінації жовтого та синього «структурного» кольорів. Білий колір пір’їн та волосся пов’язаний із відсутністю пігмента та ефектом повного відображення падаючих світлових променів. До пігментів, що накопичуються у вигляді зернистих структур, відносяться жовті, коричневі, чорні меланіни та оранжеві каротиноїди. У тварин, які можуть змінювати забарвлення у залежності від оточуючого середовища, зміна кольору зумовлена переміщенням пігментних гранул всередині хроматофорів. Такі зміни керуються нервовою системою або антагоністичними гормонами гіпофізу та епіфізу. Птахи та ссавці реагують на зміну освітленості значно повільніше завдяки пристосуванням швидкості синтезу меланіну у пігментних клітинах.
- Нормальная кость обладает такими свойствами, как твёрдость, прочность и упругость. Кости на 70% состоят из неорганики: соли кальция, фосфора и магния, вода и пр., на 30% из органики: белки - оссеин и коллаген, жиры, углеводы, лимонная кислота.
- Прокаленная кость обладает хрупкостью и состоит из неорганических веществ.
- При прокаливании кости органические вещества сгорают и испаряется вода.
- Декальцинированная кость очень упругая и гибкая, состоит из органических веществ.
- Кости, которые находились в кислоте подвергаются декальцинированию, т.е. растворению солей кальция, что и придаёт им чрезмерную гибкость.
