Объяснение:
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Кожа — внешний покров тела, отграничивающий его от внешней среды. Кожа человека состоит из трёх слоёв: эпидермиса, собственно кожи (дермы) и подкожной клетчатки.
Эпидермис образован многослойным ороговевающим эпителием: наружный слой состоит из постепенно слущивающихся ороговевших мёртвых клеток, почти непроницаемых для микроорганизмов, жидкостей и газов. Однако кожа пропускает часть ультрафиолета для синтеза витамина D. Восполнение отмерших клеток происходит за счёт постоянного деления клеток внутреннего (росткового) слоя. Расположенный в клетках эпидермиса пигмент меланин определяет
Волосы и ногти — роговые производные эпидермиса. Волосами покрыта практически вся кожа человека, особенно многочисленны они на голове. В волосе различают ствол (образованный мёртвыми клетками) и корень, сидящий в волосяной сумке. Рост волоса обусловлен размножением живых клеток волосяной луковицы (нижней расширенной части корня). Окраска волос зависит от пигментов. Ногти (роговые пластинки) покрывают часть концевых фаланг пальцев и лежат на соединительнотканном ногтевом ложе и окружены кожной складкой — ногтевым валиком. Состоят из корня, тела и свободного края. Скорость роста ногтей — 0,1—0,2 мм в сутки.
Дерма состоит из волокнистой соединительной ткани, межклеточное вещество которой образовано эластичными волокнами. В ней расположены рецепторы, сальные и потовые железы, кровеносные и лимфатические сосуды, волосяные сумки.
Подкожная клетчатка, образованная жировой соединительной тканью, выполняет термоизоляционную функцию (предохраняет от переохлаждения) и смягчает ушибы.
