Загальна характеристика прокаріотів
Прокаріоти – це організми, які не мають чітко диференційованого ядра, а містять його аналог – нуклеоїд.
Уперше ці мікроскопічні організми побачив під мікроскопом А. ван Левенгук у 1675 році. Але тільки в ХІХ сторіччі їм почали приділяти належну увагу. Виникла окрема галузь знань – мікробіологія. її засновником вважають Луї Пастера. Багато зробили для розвитку мікробіології вчені Р. Кох, 1.1. Мечніков, Ф. М. Гамалія, Д. К. Заболотний, М. Бейєрінк і С. М. Виноградський та ін.
Прокаріотів прийнято поділяти на два царства: Еубактерії та Археї. Еубактерії – велика група організмів, з якою в шкільній біології ознайомлюються на прикладі бактерій і ціанобактерій. Археї – це найдавніші з прокаріотичних організмів, які мають ряд відмінностей від еубактерій. Важливий крок уперед у вивченні прокаріотів був зроблений К. Воузом, який встановив, що археї – окрема від бактерій лінія еволюційного розвитку прокаріотів.
Прокаріотичні організми – це мікроскопічні, у переважній більшості одноклітинні та колоніальні істоти. Для прокаріотів характерним є і утворення багатоклітинних структур. Вони часто прикріплюються до поверхонь і формують біоплівки, які ще називають мікробними плівками. Ці плівки можуть мати від декількох мікрометрів до половини міліметра в товщину і часто містять багато прокаріотичних видів. Ще одним прикладом най шої багатоклітинної організації є утворення міксобактеріями при нестачі їжі плодових тіл, що містять близько 100 тис. бактеріальних клітин. Багатоклітинні структури існують і в деяких представників ціанобактерій та актинобактерій. У нитчастих ціанобактерій описані структури в клітинній стінці, що забезпечують контакт двох сусідніх клітин, – мікроплазмодесми.
Клітини прокаріотів мають фундаментальні відмінності від еукаріотичних клітин. У прокаріотів ядерний апарат не відмежований ядерною оболонкою від цитоплазми. їхні клітини позбавлені більшості мембранних органел, притаманних еукаріотам (хлоропластів, мітохондрій, ЕПС, апарата Гольджі, лізосом, мікротілець). Генетична інформація прокаріотів зберігається у вигляді кільцеподібної молекули ДНК в невеликій ділянці цитоплазми – нуклеоїді. ДНК прокаріотів, яка дістала назву "бактеріальної хромосоми", зазвичай не пов'язана з білками- гістонами і регуляція роботи генів здійснюється через метаболіти.
Отже, прокаріотичні клітини мають суттєві відмінності від еукаріотичних клітин, основними з яких є наявність нуклеоїда та відсутність багатьох мембранних органел.
Віруси можна назвати внутрішньоклітинними паразитами. Вони занадто малі , щоб можна було помітити їх неозброєним поглядом. Самі по собі розмножуватися не можуть , тому змушені вторгатися в клітини «господаря» , щоб запозичити його механізми відтворення собі подібних. Поза клітин «хазяїна » віруси неактивні.
Віруси складаються з генетичного матеріалу (ДНК або РНК) , оточені захисним шаром білка. Вони здатні до фіксації в клітинах і розвитку в них . Це клітини слизових оболонок , наприклад , дихальних шляхів. Ці клітини особливо уразливі , бо не покриті захисною плівкою.
Що таке бактерії ?Бактерії — це мікроорганізми , які складаються з однієї клітини , нехай і примітивної в порівнянні з клітинами тварин , людей і навіть рослин. Вони здатні розмножуватися самі по собі , так як вони можуть ділитися. Їх форми змінюються, і лікарі використовують ці характеристики , щоб розділити їх на групи.Бактерії існують скрізь , всередині і на поверхні наших тіл . Більшість з них абсолютно нешкідливі , а деякі навіть дуже корисні.
Але поряд з корисними і нешкідливими існують бактерії , які можуть викликати захворювання , тому що потрапляють в уразливі місця на нашому тілі або просто тому , що імунітет людини не справляється з регулюванням їх кількості.
