Відповідь:
Концепція статі включає два фундаментальних явища: статевий процес (злиття гамет двох особин) та статева диференціація (поділ цієї інформації на дві частини). Статевий процес та статева диференціація є різними явищами: перше створює та збільшує різноманіття генотипів, а друге скорочує його вдвічі.
Репродуктивні переваги нестатевих форм розмноження полягають у кількості потомства, а переваги гермафродитизму – у різноманітті. Головне питання полягає у тому, щоб визначити переваги, які дає статева диференціація, тобто переваги двох окремих статей у порівнянні з гермафродитами. Оскільки статеве розмноження не пов’язане з репродуктивними перевагами, повинні існувати деякі інші.
Для еволюційного процесу статеве розмноження має декілька переваг у генетичному плані: 1. Поєднує в одному нащадку дві корисні мутації (засіб поширення сприятливих рис). 2. Об’єднує шкідливі на даний час мутації у непристосованих нащадків, які потім виключаються з популяції (видалення шкідливих генів) 3. Створює нові комбінації генів, які можуть бути більш придатними, ніж ті, що існували раніше
Стать може бути за до якого створюються нові генотипи. Оскільки статевий тип розмноження поєднує гени двох осіб, у популяції можуть легше поєднувати вигідні гени, ніж нестатеві популяції. Якщо у різностатевій популяції виникають два різні алелі у різних локусах хромосоми. Хромосома, що містить два вигідні алелі, може бути вироблена протягом деяких поколінь шляхом рекомбінації. У популяції, особини якої розмножуються нестатевим шляхом, хромосоми теж здатні поєднувати у собі ті ж самі мутації. Але на виникнення мутації безпосередньо піде набагато більше часу.
Статевим шляхом можуть розмножуватись не тільки рослини і тварини, але й гриби та протисти. Завдяки викопним еукаріотам було визначено, що статеве розмноження виникло близько 1,2 млрд. років тому у Протерозойському Еоні.[11] Ймовірно, що статева еволюція була невід’ємною частиною еволюції еукаріотів.
По внешнему виду семя фасоли имеет округлую форму, но с одной стороны семя немного выпукло, а с другой — вогнуто.
Семя двудольного растения снаружи покрыто семенной кожурой. У фасоли она гладкая и тонкая, может иметь различный цвет. Функция семенной кожуры заключается в защите семени от различных повреждений и пересыхания.
У семени фасоли на вогнутой стороне есть так называемый рубчик. Это остаток от семяножки, которая соединяла семя со створками боба (плодом фасоли).
Сразу под семенной кожурой у фасоли находится зародыш семени. Большой он за счет двух крупных семядолей, содержащих запас питательных веществ.
Между двумя семядолями находятся другие части зародыша. Это зародышевые корешок, стебелек и почечка. Они имеют маленький размер, так что разглядеть их невооруженным глазом затруднительно.
Все двудольные растения имеют в строении их семян две семядоли. Однако в остальном строении семена двудольных могут несколько отличаться. Так запас питательных веществ для развития зародыша не всегда находится только в семядолях. Питательные вещества могут также находиться в эндосперме, зародышевом корешке или стебельке.
У всех покрытосеменных растений, в том числе у всех двудольных, в процессе формирования семени есть эндосперм. Его составляют особые клетки, содержащие тройной набор хромосом. Эндосперм предназначен для хранения запаса питательных веществ. Однако у многих двудольных растений в процессе созревания семени питательные вещества из эндосперма переходят в семядоли или другие части зародыша. Если же остается хорошо развитый эндосперм, то часто зародыш семени оказывается окруженный им (как, например, у семян фиалки).
Объяснение:
Если честно,то за такую огромную работу очень мало
