Всеми цветами радуги одарила природа ирис: розовым и бронзово-багряным, лазоревым и сапфировым, пурпурно-вишневым и сиреневым, лимонным и оранжево-желтым, небесно-голубым, снежно-белым и иссиня-черным. Наверное поэтому древние греки назвали его по имени богини радуги Ириды. Ирису посвящены легенды многих народов мира, и в них воздается должное его прекрасным цветкам. Это растение известно как древнейшая садовая культура. На острове Крит среди развалин Кносского дворца быта найдена фреска, датируемая началом 3-го тысячелетия до нашей эры, на которой изображен юноша, а рядом с ним поле ирисов. Изображения ириса на царском скипетре найдены в Древнем Вавилоне, в Ассирии, Египте. Всюду он означал силу светской власти и внушал страх и почтение подданным. В средневековой Европе изображение ириса часто встречалось на оружии, печатях, монетах. Такой популярностью цветок обязан королю франков Хлодвигу Меро-вингу. Историческая легенда свидетельствует, что в IV веке ирис воевавшего с глотами Хлодвига от поражения. Войска короля франков попали в западню на Рейне. Заметив, что река в одном месте заросла ирисами, Хлодвиг провел своих людей по мелководью на другой берег. В ознаменование король сделал своей эмблемой золотой ирис, который с тех пор у французов считается символом власти. В России ирисы стали разводить в садах с XVII века. За красоту цветка ему дали нежное и ласковое имя «касатик».
По книге: С. Красиков "Легенды о цветах": Первый ирис расцвел несколько миллионов лет назад. Он был так прекрасен, что полюбоваться им собрались не только все звери, птицы и насекомые, но даже вода и ветер, которые затем и разнесли созревшие семена цветка по всему миру. В Древнем Египте его разводили ещё в 16-15 вв. до н.э., и он был там символом красноречия Вокруг этрусского поселения (будущей Флоренции) в своё время в изобилии росли ирисы, а дословный перевод с латинского на русский (слова) "флоренция" означает "цветущий" Бледно-атласные цветы касатика флорентийского как бы любуются собой и на фоне темно-зеленой травы очень схожи с выцветающей радугой. Древние греки называли радугу ирисом, считали цветы осколками упавшей за землю радуги. "Цветом его цветы подобны небесной Ириде. Он иллирийским зовётся, поскольку родится обильно в крае Иллирии" (Одо из Мена) На Руси ирисы называют касатиком, что значит - милый, дорогой, любимый и желанный Ирисы хороши в любое время года, но особенно очаровательны в лунном озарении: в зависимости от собственной фантазии в них можно увидеть и искрящийся снег, и блики зари, и золотистое солнце, и морскую гладь, и красный закат, и наступление ночи В любой японской семье, имеющей сыновей, в традиционный праздник мальчиков 5 мая изображения ирисов красуются на многих предметах.
«На грядках туман и сырость Зори плавают в дыму Из тумана томный ирис Гордо смотрит в полутьму»
Міські жителі тільки під час дощу в основному і стикаються з цими тваринами. та й сільські частіше теж. інакше б черв'яків так не назвали, коли і міст-то ще не було. а що черв'яки роблять у себе під землею, мало хто цікавився. вважається, що вони роблять в грунті ходи, по яких до коренів рослин проникають повітря і вода. і лише порівняно недавно, коли вченими в значній мірі була встановлена роль черв'яків у грунтоутворенні, їх стали навіть спеціально розводити. вперше цих тварин з родючістю грунту зв'язав в 1789 році ійський натураліст гілберт уайт. чарлз дарвін теж зайнявся цим питанням і в роботі "про утворення грунтового шару", опублікованій в 1831 році, виклав теорію перемішування хробаками шарів грунту. дійсно, черв'яки, коли риють свої ходи, заковтують мінеральні та органічні її складові, пропускають через свій шлунок, харчуються і з іншого боку у вигляді грудочок-копролітов (від грецьких слів "kopros" - "гній" і "lithos" - "камінь "). частина цих грудочок можна побачити на землі навколо входів в норки черв'яків, а частина залишається під землею. і навпаки, черв'яки ночами виходять на поверхню, забирають залишки опалого листя та інших органічних речовин, затягують їх під землю і харчуються ними. у 50-х роках минулого століття біологи провели експеримент. у ящик зі скляними стінками насипали наполовину світлу землю, а зверху стільки ж перегною. утрамбували і запустили туди кілька черв'яків. уже через місяць були прориті ходи, і в світлому шарі з'явилося багато темного копролітах. а через три місяці вся грунт у ящику була одного кольору і збільшилася в обсязі через розпушення. але головні відкриття були зроблені пізніше. черви не просто пропускають через себе грунт, але і збагачують її своєю унікальною біологічно активної кишкової мікрофлорою. крім того, тканинна рідина дощових черв'яків має цитолітичної і антибактеріальну активність. перерахувати всі речовини тут неможливо - тільки протеїнів міститься 40 найменувань. таким чином, грунт, перероблену хробаками, нічим штучним замінити неможливо. вона створює для рослин найбільш сприятливі умови. до речі і самі черв'яки, постійно перебуваючи в патогенної гниючої середовищі, практично ніколи не хворіють. вченим вдалося виділити із тканин хробаків ферменти, які володіють потужними обеззараживающими і очисними властивостями. ці натуральні екологічно чисті продукти вже використовуються для очищення труб і апаратів в харчовій промисловості, для прання, як миючі засоби в лікарнях, ресторанах. ефективні вони виявилися і в хімчистках для очищення одягу від органічних забруднювачів. вже існують автомобільні шампуні, легко очищають кузов, а особливо решітки радіаторів від налиплих комах. з'явилися шампуні для волосся і навіть зубна паста. побачите - купуйте. дощових черв'яків навіть стали розводити в промислових цілях на спеціальних фермах. а чому черв'яки все-таки під час дощу виповзають на поверхню? дуже просто, щоб не задихнутися - вода заливає їх норки. до речі, легких у них немає - кисень надходить через тонку вологу шкіру.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
