После того как началось образование зародыша, цветок вступает в новую фазу развития, которая завершается образованием плода. Параллельно образованию семян начинает разрастаться завязь. Из стенок завязи формируется околоплодник, который окружает семя — так происходит образование плода. Плод состоит из околоплодника и семян.Околоплодник — разросшиеся и видоизменившиеся стенки завязи. Часто в образовании околоплодника участвуют и другие части цветка (основания тычинок, лепестков, чашелистиков, цветоложе). Семена образуются из семязачатков. Плод считается ложным, если в его формировании, кроме завязи пестика, принимают участие другие части цветка — цветоложе, околоцветник, тычинки.
Вопрос 2. По каким признакам плоды разделяют на простые и сборные, сухие и сочные?
Плод, образованный из единственного пестика в цветке, называютнастоящим (простым). Если плод образуется из нескольких пестиков одного цветка, он называется сложным (сборным) — малина, ежевика. В зависимости от количества воды в околоплоднике различают сочные и сухие плоды. Созревшие сочные плоды имеют в составе околоплодника сочную мякоть.
На основе строения околоплодника настоящие плоды подразделяются на сухие и сочные. Разновидности плодов определяются также и числом семян в плоде. Сухие и сочные могут быть односеменными и многосеменными. В итоге выделяют четыре типа плодов: сухие односемянные, сухие многосемянные, сочные односемянные, сочные многосемянные (рис. 8).
Рис. 8. Примеры плодов:
А — зерновка пшеницы; Б — семянка подсолнечника; В — боб гороха;
Г — стручок капусты; Д — коробочка мака; Е—костянка вишни;
Ж — ягода картофеля'; 3 — яблоко яблони.
Вопрос 3. Какие сочные плоды вам известны? У каких растений плоды сочные?
Сочные односемянные плоды: костянка (вишня, слива); сложная костянка — группа костянок, образовавшаяся из одного цветка (малина, ежевика).
Сочные многосемянные плоды: ягода (виноград, томаты, клюнии, смородина); яблоко — ложный плод, в образовании которого принимает участие разросшееся цветоложе — гипантий (яблоня, груша, рябина); тыквина — ложный плод, в образовании которого принимает участие цветоложе (арбуз, тыква); померанец — плод цитрусовых (лимон, мандарин).
Вопрос 4. Чем отличается ягода от костянки?
Ягода содержит внутри сочной мякоти множество мелких семян. У костянки же внутри находится только одно семя с одревесневшим внутренним слоем околоплодника — косточкой. Встречаются односемянные ягоды (барбарис) и многочисленные костянки (бузина, кувшинка).
Вопрос 5. Какие сухие плоды вы знаете?
Сухие односемянные плоды: зерновка — семя плотно срастается с тонким околоплодником (рожь, пшеница); семянка — околоплодник кожистый, с семенем не срастается, часто имеет хохолок или летучку (подсолнечник, одуванчик); крылатка — семянка с крыловидным придатком (ясень); орех — околоплодник твердый, деревянистый (лещина); орешек — орех маленького размера (конопля); желудь (дуб).
Сухие многосемянные плоды: коробочка — вскрывается дырочкими или трещинами (мак, белена, хлопчатник); листовка — вскрывается по брюшному шву (живокость); боб — вскрывается по двум швам — брюшному и спинному, семена прикреплены к створкам околоплодника (растения семейства бобовых); стручок — между створками имеется продольная перегородка, к которой прикрепляются семена (горчица); стручочек — длина его превышает ширину не более, чем втрое (пастушья сумка).
Вопрос 6. Чем отличается боб от стручка?
Боб — сухой плод, состоящий из двух створок, на которых располагаются семена. Когда боб созревает, створки его подсыхают и скручиваются, выбрасывая семена. Такие плоды у фасоли, гороха, бобов, акации. Стручок, как и боб, имеет две створки, но семена в стручке располагаются не на створках, как у боба, а на перегородке плода. Стручки характерны для сурепки, капусты, редиса, репы, брюквы, редьки, левкоя.
Вопрос 7. К какому виду плодов можно отнести орехи, желуди и почему?
Орех и желудь относят к сухим ореховидным плодам, потому что они имеют односемянные нераскрывающиеся плоды с сухим околоплодником.
Вопрос8. Какова роль плодов в жизни растений?
Важнейшие функции плода — защита и распространение семян.
СПАДКОВІ ХВОРОБИ — захворювання, зумовлені порушеннями в процесах збереження, передачі та реалізації генетичної інформації. З розвитком генетики людини, у т.ч. й генетики медичної, встановлена спадкова природа багатьох захворювань і синдромів, що вважалися раніше хворобами з невстановленою етіологією. В основі С.х. лежать мутації: генні, хромосомні та геномні. Відповідно до цього всі С.х. людини можна об’єднати в 4 великі групи — генні (зміни на рівні окремих нуклеотидів), геномні (зміни кількості цілих хромосом), хромосомні (внутрішньо- і міжхромосомні перебудови) і мультифакторіальні (на розвиток хвороби впливають і гени, і фактори навколишнього середовища). За локалізацією генів, які спричиняють розвиток С.х., захворювання можна розділити на ядерні та мітохондріальні. Більшість С.х. людини стосується ядерного спадкового матеріалу.
При реплікації молекули ДНК можуть відбуватися помилки, що призводять до генних мутацій. Порушення на рівні молекули ДНК можуть змінити зміст генетичної інформації, що виявиться в структурі, а отже, й функції білка. Внаслідок зазначених змін на рівні нуклеотидів виникають генні хвороби. Найбільш поширена класифікація генних С.х. за характером метаболічних розладів: порушення обміну амінокислот (приклади: фенілпіровиноградна олігофренія, тирозиноз, алкаптонурія); порушення обміну ліпідів (хвороба Німана — Піка, хвороба Гоше); порушення обміну вуглеводів (галактоземія, фруктозурія); порушення мінерального обміну (гепатоцеребральна дистрофія); порушення білірубінового обміну (синдром Криглера — Наджара, синдром Дубініна — Джонсона). Патогенетичну класифікацію доповнюють класифікацією за органно-системним принципом: С.х. крові (гемоглобінопатії), ендокринної системи (адреногенітальний синдром), з переважним ураженням нирок (фосфат-діабет, цистиноз), сполучної тканини (хвороба Марфана, мукополісахаридози); нервово-м’язової системи (прогресуючі м’язові дистрофії) та ін. При захворюваннях, наслідуваних за аутосомно-домінантним типом, мутантний ген виявляється вже в гетерозиготному стані; хворі хлопчики і дівчатка народжуються з однаковою частотою; патологічна спадковість простежується в родоводі «по вертикалі»; принаймні один з батьків хворого також хворий. За аутосомно-домінантним типом успадковуються, наприклад, ахондроплазія, брахідактилія, полідактилія та ін. При захворюваннях, наслідуваних за аутосомно-рецесивним типом, мутантний ген виявляється лише в гомозиготному стані; хворі хлопчики і дівчатка народжуються з однаковою частотою; батьки хворих фенотипово здорові, але є гетерозиготними носіями мутантного гена; патологічна спадковість прослідковується в родоводі родини «по горизонталі»; імовірність народження хворих дітей зростає у разі кровного споріднення батьків. За аутосомно-рецесивним типом успадковуються агамаглобулінемія, алкаптонурія, альбінізм, муковісцидоз та ін. Із захворювань, пов’язаних зі статтю, для клініки особливе значення мають хвороби, зумовлені рецесивними мутаціями в Х-хромосомі. Жінки з такого типу мутацією, як правило, фенотипово здорові, оскільки рецесивному патологічному гену протистоїть у них нормальний алель іншої Х-хромосоми. У чоловіків же мутантний ген представлений в одному варіанті і визначає патологію фенотипу. В обтяжених родинах занедужує половина синів, а половина дочок — носії мутантного гена; батьки клінічно здорові. Хвороба часто виявляється в синів сестер хворого (пробанда) чи в його двоюрідних братів по материнській лінії. Хворий батько не передає дефектний ген синам. За Х-хромосомним типом успадковуються гемофілія А, гемофілія В, пігментний ретиніт, фосфат-діабет, кольорова сліпота та ін. Патологічний стан також може залежати від двох і більше мутантних генів. Низка патологічних генів володіє зниженою пенетрантністю. При цьому присутність їх у геномі, навіть у гомозиготному стані, необхідна, але недостатня для розвитку хвороби. Таким чином, не всі типи успадкування хвороб людини укладаються в перераховані схеми.
Объяснение:
