Не имеет отношение к эволюции биосферы:
1-химический состав биосферы;
2-биохимии процессов жизнедеятельности;
3-скорость биогенной миграции атомов;
4-эволюция организмов и их взаимоотношений.

Дихальна система людини – сукупність органів, що забезпечують дихання (газообмін між вдихуваним атмосферним повітрям і кров’ю). Усі клітини організму повинні отримувати кисень, щоб перетворювати в енергію поживні речовини їжі, що переносяться кров’ю, і регенерувати.

Функції дихальної системи

1. Найважливіша функція полягає в газообміні – постачанні організму кисню і виведенні вуглекислоти або вуглекислого газу, що є кінцевим продуктом обміну речовин. Дихання у людини включає зовнішнє дихання і клітинне ( внутрішнє).

2. Бар’єрна – механічний і імунний захист організму від шкідливих компонентів вдихуваного повітря. У легені з довкілля поступає повітря, що містить різні домішки у вигляді неорганічних і органічних часток тваринного і рослинного походження, газоподібних речовин і аерозолів, а також інфекційних агентів: вірусів, бактерій та ін. Очищення вдихуваного повітря від сторонніх домішок здійснюється за до таких механізмів:

а) механічне очищення повітря (фільтрація повітря в порожнині носа, осадження на слизовій оболонці дихальних шляхів і виведення за до секрету; чхання і кашель);

б) дія клітинних (фагоцитоз) і гуморальних (лізоцим, інтерферон, лактоферин, імуноглобуліни) чинників неспецифічного захисту. Інтерферон зменшує кількість вірусів, які колонізують клітини, лактоферин зв’язує залізо, необхідне для життєдіяльності бактерій і завдяки цьому чинить бактеріостатичну дію. Лізоцим розщеплює глікозоаміноглікани клітинної оболонки мікробів, після чого вони стають нежиттєздатними.

3. Терморегуляція організму.

4. Голосоутворення.

5. Нюх.

Легенева тканина також відіграє важливу роль в таких процесах як: синтез гормонів, водно-сольовий і ліпідний обміни. У розвиненій судинній системі легенів відбувається депонування крові.

Дихальні шляхи розділяють на два відділи: верхні повітряносні (дихальні) шляхи і нижні повітряносні (дихальні) шляхи .

Объяснение:

Эволюция пищеварительной системы в ряду позвоночных представляет яркий пример постепенной дифференциации простого органа — прямой кишечной трубки в сложную систему органов, выполняющих отдельные функции пищеварения.  кроме того, передний отдел кишечной трубки — ротоглоточная полость — дифференцируется в особую систему органов дыхания.  этот процесс дифференциации наблюдается также и в эмбриональном развитии.  первичным зачатком пищеварительной системы является энтодермальная трубка, замкнутая спереди и переходящая в нервно-кишечный канал сзади. ротовая полость развивается из эктодермального выпячивания (stomodeum) и прорывается в кишечник. эктодермальное впячивание (proctodeum) в задней части трубки образует анальное отверстие.  в результате дифференциации пищеварительный тракт образует следующую систему органов: 1) ротовая полость — орган захватывания пищи, несущий зубы, различные ротовые железы, язык; 2) глотка — несет дыхательную функцию: у рыб — через жаберные щели и плавательный пузырь, у наземных позвоночных в глотке образуется перекрест пищевого и дыхательного путей при установлении связи глотки с ноздрями и легкими, кроме того, глоточная часть кишечника является местом возникновения важных желез внутренней секреции — щитовидной железы (gl. thyreoidea) и зобной железы (gl. thymus); 3) пищевод; 4) желудок — орган переработки пищи; 5) двенадцатиперстная кишка — важный раздел кишечника, где происходит переваривание жиров и белков деятельности двух пищеварительных желез — печени (hepar) с желчным пузырем и поджелудочной железы (pancreas); 6) тонкие кишки различной длины, где происходит всасывание переваренной пищи; 7) слепая кишка, образующаяся только у высших позвоночных; 8) толстая кишка как резервуар для окончательного отделения непереваренных остатков усвояемой пищи; 9) прямая кишка, в которой оформляются каловые массы, она открывается анальным отверстием либо в клоаку, либо прямо наружу.