1) Жиры
2)ДНК и все виды РНК(иРНК тРНК рРНК)
3)Бактерии
4)Неклеточная форма жизни
5) Организмы питающиеся готовыми органическими продуктами
6) организмы, которые синтезирующие органические соеденения из неорганических
7)Цитокинез- деление тела эукариотической клетки
8)Аллогенез- это направление эволюции группы организмов, при которой у близких видов происходит смена одних частных при другими, а общий уровень организации остаётся прежним.(вьюрки дарвина)
9) Гомогенез- развитие человечества Онтогенез- индивидуальное развитие организма от зачатия до его смерти Коньюгация- процесс в котором произходит обмен участками гомологичных хромосом Гомеостаз- Поддержание постоянной среды внутри организма
10) 1865-66 году Меделем Молекулярная зародилась в середине 20 века
11)Это первый закон менделя и 2 закон его же
12)различные формы одного и того же генна определяющего развитие одного признака( например цвет глаз)
13)процесс обмена участками гомологичных хромосом во время конъюгации в профазе I мейоза
Рі́вні організа́ції живо́ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Найчастіше виділяють шість основних структурних рівнів життя: молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, биогеоценотичний та біосферний. У типовому випадку кожен з цих рівнів є системою з підсистем нижчого рівня і підсистемою системи вищого рівня.
Слід підкреслити, що побудова універсального списку рівнів біосистем неможлива. Виділяти окремий рівень організації доцільно в тому випадку, якщо на ньому виникають нові властивості, відсутні у систем нижчого рівня. Наприклад, феномен життя виникає на клітинному рівні, а потенційне безсмертя — на популяційному[1]. При дослідженні різних об'єктів або різних аспектів їх функціонування можуть виділятися різні набори рівнів організації. Наприклад, у одноклітинних організмів клітинний і організменний рівень збігаються. При вивченні проліферації (розмноження) клітин багатоклітинного рівня може бути необхідне виділення окремих тканинного і органного рівнів, так як для тканини і для органу можуть бути характерні специфічні механізми регуляції досліджуваного процесу.
Одним із висновків, що випливають із загальної теорії систем є те, що біосистеми різних рівнів можуть бути подібні у своїх істотних властивостях, наприклад, принципах регуляції важливих для їхнього існування параметрів
