Карл Линней — создатель единой системы классификации растительного и животного мира, в которой были обобщены и в значительной степени упорядочены знания всего предыдущего периода развития биологической науки. Среди главных заслуг Линнея — введение точной терминологии при описании биологических объектов, внедрение в активное употребление биноминальной (бинарной) номенклатуры, установление чёткого соподчинения между систематическими (таксономическими) категориями. Ещё одним достижением Линнея стало выделение биологического вида в качестве исходной категории в систематике, а также определение критериев отнесения природных объектов к одному виду. Линней — автор активно использовавшейся в XVIII и XIX веке Половой системы классификации растений. В Швеции Линнея также ценят как одного из создателей литературного шведского языка в его современном виде. Среди организационных заслуг Линнея — участие в создании Шведской королевской академии наук, а также большие усилия по введению преподавания естественных наук в систему университетского образования.
Родившись в семье бедного сельского священника, Линней ещё при жизни получил известность как на родине, так и в других странах, был избран членом многих академий и научных обществ. В Швеции был награждён Орденом Полярной звезды и возведён во дворянство. Во многих странах были созданы Линнеевские общества, рас его учение.
Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у Всесвіті, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії; наявність моральних суджень. Описуючи людину, відмічають її біологічну непристосованість, відсутність спеціалізації його органів для якого-небудь конкретного тваринного існування, здатність створювати знаряддя праці і користуватися ними та вогнем, дар мови, пластичність поведінки. Невідомо жодної іншої істоти, яка має вищі емоції, традиції, здатність мислити, стверджувати, заперечувати, рахувати, планувати, фантазувати, знає про свою смертність, кохає в справжньому сенсі цього слова, має почуття гумору, здійснює свої задуми, відтворює наявне і створює щось нове[3]. Людина вивчає і змінює як навколишній світ, так і самого себе, розбудовує культуру і створює власну історію. Сутність людини, її походження і призначення, місце людини у природі є основними питаннями філософії, релігії, науки і мистецтва.
Розрізняють не менш чотирьох підходів до розгляду терміна «людина»:
людина розумна як біологічний вид;
людина як щось, що виходить за рамки живого світу і в значній мірі протистоїть йому;
людина як людство в цілому;
людина як індивід, особистість
