Відповідь:Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:
Велика центральна вакуоль - простір, заповнений клітинним соком і обмежений мембраною — тонопластом[1][2]. Вакуоля грає ключову роль в підтримці клітинного тургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужилі старі білки і органели.
Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а також геміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреїну). Клітинна стінка має безліч функцій, від яких залежить життя рослини. До таких функцій належать: забезпечення протопласта, або живої клітини, механічним захистом; забезпечення пористого середовища для циркуляції і розподілу води, мінералів та інших дрібних поживних молекул; забезпечення жорсткими будівельними блоками, з яких можуть бути отримані стабільні структури вищого порядку, такі як листя та стебла, і забезпечення середовища регуляторних молекул, які відчувають присутність патогенних мікробів і контролюють розвиток тканин.[3]
Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми[4], цитоплазматичні містки: цитоплазма і ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках[5].
Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містять хлорофіл, зелений пігмент, який поглинає сонячне світло. Як і мітохондрії, чий геном у рослин містить 37 генів[6], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів[7]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли як прокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині[8].
Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)[9].
Чоловічі статеві клітини мохів і папоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин[10][11], але у насіннєвих рослин — голонасінних і квіткових — вони позбавлені джгутика[12] і називаються сперміями.
З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі[13].
Пояснення:
а) периодическая
Объяснение:
Обыкновенная кукушка почти повсеместно считается перелётной птицей, которая не задерживается в гнездовых районах более чем на три—четыре месяца в году. Вместе с тем, сведения о районах её зимовок отрывочны и порой противоречивы, что связывают с крайне скрытным образом жизни. Анализ кольцевания показывает, что популяции, как минимум, западной половины ареала, включая отчасти Сибирь и Среднюю Азию, зимуют в Африке к югу от Сахары. В Евразии и над Средиземным морем кукушки летят широким фронтом, над африканским континентом основные пути миграции сужаются до западного и восточного побережий, а также долины Нила. Предполагают, что птицы преодолевать до 3600 км за один перелёт без остановки на отдых, а общая удалённость зимних стаций от гнездовий достигает 5—6 тыс. км и более. В восточной и южной Африке останавливаются кукушки из Великобритании и Северной Европы, в западной (горы Нимба, Кот-д’Ивуар, Гана и Камерун) — птицы, относящиеся к подвиду C. c. bangsi. Номинативный подвид встречается на западе континента только осенью — по всей видимости, на пролёте. По данным из ЮАР, кукушки останавливаются здесь с октября-ноября по апрель, после чего начинают свой путь на север. Небольшая часть птиц не остаётся на лето в районах зимовок
Вплоть до конца XX века считалось, что из Средней и Восточной Сибири, Японии и других районов восточной Азии кукушки мигрируют в юго-восточном направлении и зимуют на юге Индии, юге Китая, во Вьетнаме, Малайзии, Индонезии и на Новой Гвинее Российский академический справочник «Птицы России и сопредельных регионов» 1993 года поставил это факт под сомнение, утверждая, что в большинстве сводок речь шла о другом виде — близкородственной и очень похожей глухой кукушке. С другой стороны, американский орнитолог Роберт Пэйн (Robert Payne) в посвящённой семейству кукушковых книге 2003 года полагает, что птицы номинативного подвида в восточной части ареала всё же проводят зиму в Индии и Юго-Восточной Азии Автор также указывает, что подвид C. c. bakeri на равнине ведёт оседлый образ жизни, в горной местности зимой спускается в долины. По
