Токувати павич починає з березня і продовжує весь теплий період, приблизно до серпня. Наприкінці літа павичі линяють, втрачаючи по всій ділянці свої чудові пір'їни.
Ритуал павичів дуже відрізняється від ритуалу інших птахів, що також виконують прекрасні шлюбні танці під час токування. Павич величезним хвостом розкриває перед самкою свій гарний хвіст, прагнучи привернути її увагу та завоювати прихильність.
Через 28 днів вилуплюються пташенята.. Мати збирає маленькі крихти і розкидає їх перед пташенятами, щоб вони самі їх скльовували. Гарне оперення і довгий хвіст з'являються у павичів тільки у віці півтора років, що свідчить про їх статеву зрілість. До цього часу вони мають сіро-коричневе забарвлення, як і самки.
Губы принимают участие в схватывании и удержании пищи.
Полость рта ограничена сверху твердым (костным) нёбом, которое продолжается назад в виде мягкого (мускульного) нёба. Бока ротовой полости ограничены мягкими мускульными щеками, а на дне ее располагается большой мускулистый язык. Функция его заключается в восприятии вкусовых ощущений и в подпихивании пищи под зубы во время жевания. В ротовую полость открываются протоки четырех больших парных слюнных желез. Они выделяют слюну, которая служит не только для смачивания пищи и ротовой полости, но и действует на пищу химически, в частности, превращая крахмал в сахар. Таким образом, переваривание у млекопитающих начинается уже в ротовой полости.
Зубы не прирастают к поверхности кости, а каждый зуб погружен в самостоятельную ячейку. Есть молочные зубы, которые вскоре выпадают, и вырастают коренные зубы.
