Будова й функції органів імунної системи

Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.

Объяснение:

Шло время, люди открывали новые земли и с ними новые виды растений и животных. Возникала путаница в их названиях, потому что строгих правил, как давать живым существам научные названия, не было. Особенно трудно стало учёным разных стран понимать друг друга – одни и те же растения и животные назывались у них по-разному. Нужно было привести в порядок все знания о разнообразии организмов. Эту огромную работу проделал в XVIII в. великий шведский учёный Карл Линней (1707–1778).Аристотель разработал систематику животных, расположив их в определенном порядке- от просто устроенных к более сложным.
Линней дал каждому виду растений и животных название, состоящее из двух слов, причём на латинском языке, понятном учёным разных стран. Все организмы он распределил по группам, т. е. предложил классификацию организмов. Она была принята учёными всего мира и использовалась много лет.Линней заложил основы современной биноминальной номенклатуры, введя в практику систематики так называемые nomina trivialia, которые позже стали использоваться в качестве видовых эпитетов в биноминальных названиях живых организмов. Введённый Линнеем метод формирования научного названия для каждого из видов используется до сих пор. Использование латинского названия из двух слов — название рода, затем специфичное имя — позволило отделить номенклатуру от таксономии.