Відповідь:Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:
Велика центральна вакуоль - простір, заповнений клітинним соком і обмежений мембраною — тонопластом[1][2]. Вакуоля грає ключову роль в підтримці клітинного тургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужилі старі білки і органели.
Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а також геміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреїну). Клітинна стінка має безліч функцій, від яких залежить життя рослини. До таких функцій належать: забезпечення протопласта, або живої клітини, механічним захистом; забезпечення пористого середовища для циркуляції і розподілу води, мінералів та інших дрібних поживних молекул; забезпечення жорсткими будівельними блоками, з яких можуть бути отримані стабільні структури вищого порядку, такі як листя та стебла, і забезпечення середовища регуляторних молекул, які відчувають присутність патогенних мікробів і контролюють розвиток тканин.[3]
Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми[4], цитоплазматичні містки: цитоплазма і ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках[5].
Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містять хлорофіл, зелений пігмент, який поглинає сонячне світло. Як і мітохондрії, чий геном у рослин містить 37 генів[6], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів[7]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли як прокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині[8].
Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)[9].
Чоловічі статеві клітини мохів і папоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин[10][11], але у насіннєвих рослин — голонасінних і квіткових — вони позбавлені джгутика[12] і називаються сперміями.
З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі[13].
Пояснення:
гортань образована несколькими хрящами, между которыми натянуты мембраны, складки и связки, в том числе и две голосовые, ограничивающие слева и справа достаточно узкую голосовую щель.
когда через щель проходит воздух (другого пути у него нет), голосовые связки могут вибрировать, вызывая звуковые колебания воздуха. степень их натяжения и ширина голосовой щели (которые регулируются рядом мышц) определяют, прозвучит ли голос и с какой высотой. громкость зависит от давления проходящего через гортань воздуха, которое в свою очередь создается в легких работе грудной и брюшной мускулатуры. когда мы шепчем, голосовые связки не вибрируют. у мужчин они в норме длиннее, толще и слабее натянуты, чем у женщин, поэтому в первом случае все звуки, как правило, ниже.
спектрограмма человеческого голоса, получаемая при электронном анализе составляющих его звуковых частот (например, при фоноскопической экспертизе в криминалистике), так же индивидуальна, как отпечатки пальцев. ее уникальность зависит от особенностей не только голосовых связок, но и верхних дыхательных путей - глотки, рта, носа, околоносовых пазух. а широчайший репертуар составляющих человеческую речь слов определяется также работой мягкого нёба, языка и губ, преобразующих звуки, выходящие из гортани.
