antonnetyaga
08.07.2020 22:06

Сходства между прямым и непрямым постэмбриональным развитием!

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
nikoszahar
06.05.2023 18:09

Цитоплазматична спадковість

У клітинах еукаріот, крім спадкового матеріалу, розташованого у ядрі, виявлено ще позаядерну, або цитоплазматичну спадковість. Явище цитоплазматичної спадковості полягає у здатності певних структур цитоплазми зберігати та передавати нащадкам частину спадкової інформації батьків. Хоча провідна роль в успадкуванні більшості ознак організму належить генам хромосом, роль цитоплазматичної спадковості теж досить значна.

Цитоплазматична спадковість пов’язна з двома видами генетичних явищ:

успадкуванням ознак, які зумовлюють позаядерні гени, розташовані у певних органелах (мітохондріях, пластидах);

появою у нащадків ознак, зумовлених ядерними баькіцвськими генами, але на прояв яких впливає цитоплазма яйцеклітини.

Вплив ядерних генів материнського організму через цитоплазму яйцеклітини на формування деяких станів ознак нащадків можна простежити на прикладі прісноводного черевоногого молюска-ставковика. У нього є форми із різними станами спадкової ознаки – лівого чи правого напрямку закрученості черепашки. Алель, що визначає правозакрученість черепашки, домінує над лівозакрученістю, однак напрямок закреченості визначають гени материнського організму. Наприклад, особини, гомозиготні за рецесивною алелю лівозакрученості, можуть мати правозакручену черепашку, якщо проходять від материнського органзму, який мав домінантну алель правозакрученості. Таким чином, розщеплення за ознакою напрямку закрученості черепашки при схрещуванні ставковиків фенотипно проявляється із запізненням на одне покоління.

Співвідношення ген - ознака

Тривалий час у генетиці існу­вало правило, згідно з яким кожний ген визначає синтез одного поліпептиду («один ген - один поліпептид»). Проте подальші дослід­ження показали, що співвідношення «ген - ознака» значно складніші, ніж уявляли раніше. Стали відомі явища взаємодії генів та їхньої множинної дії.

Наприклад, фенотип формується внаслідок складної взаємодії між алельними генами. Але на формування певних станів ознак часто впливає взаємодія двох чи більше неалельних генів, яка може від­буватись у різних формах.

Пригнічення, або епістаз - один із типів взаємодії між неалельними генами, за якого алель одного гена пригнічує прояв алелі іншого. Наприклад, пурпу­рове забарвлення очей дрозофіли зумовлене рецесивною алеллю і тому може проявитись лише у гомозиготних за нею особин. Однак воно не проявиться, якщо у рецесивному гомозиготному стані пере­буватиме інший неалельний ген, який пригнічуватиме дію першого.

Іншим типом взаємодії неалельних генів є доповнення(комплементарність).Для неї необхідна присутність двох або більше домінантних неалельних генів, які разом визначають розвиток пев­ної ознаки. Так, фіалкове забарвлення плодів баклажанів залежить від взаємодії двох неалельних домінантних генів, унаслідок якої в них утворюється пігмент антоціан.Якщо хоча б один із цих генів перебуває в гомозиготному рецесивному стані, антоціан не синтезу­ється і утворюються безбарвні плоди.

У тварин (наприклад, мишей, кролів) для формування темного забарвлення шерсті необхідна присутність двох домінантних неалельних генів, один із яких визначає наявність пігменту, а інший — його розподіл по волосині. Якщо перший із цих генів перебуває у гомози­готному рецесивному стані, то пігмент не утворюється, і народжують­ся білі особини (альбіноси). Нормальний слух людини за­безпечує взаємодія двох домінантних неалельних генів - D і Е, один із яких визначає нормальний розвиток завитки внутрішнього вуха, а інший - слухового нерва. Якщо людина гомозиготна за рецесивною алеллю хоча б одного з них, вона глуха від народження.

0,0(0 оценок)
Ответ:
armanpozitiva
23.10.2020 14:58
Рассмотрен актуальный вопрос о принципах организации геномов особей и принципах их реализации в ходе онтогенеза. Показано, что геном – это совокупность программ последовательного пошагового, поклеточного строительства всех органов и членов особи, вложенных, точнее наложенных одна на другую.  При этом, каждая клетка особи на первых этапах онтогенеза закодирована в геноме  индивидуально.  Рассмотрены принципы, заложенные в программу онтогенеза. Онтогенез — это формализованная процедура считывания генома, строгий и однозначный алгоритм  поклеточного последовательно — параллельного строительства за счёт реализации на каждом шаге процедуры «деление – неделение – специализация», использования иерархии  кластеров управляющих генов и  эпигенетических механизмов (маркеров).  Дано объяснение роли и функций т.н. «эволюционного мусора» — «некодирующих» участков ДНК, в частности однокопийных ДНК (около 75% генома) и  диспергированных участков ДНК (около 15% генома) в реализации  этого грандиозного программного проекта.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота