1) Кореневі бульби утворюються в результаті накопичення поживних речовин у бічних коренях, вони короткі, сильно потовщені, кулястої або витягнутої форми (батат0, пшінка, жоржина). Такі корені дають змогу рослині пережити несприятливий для росту період.
2) Корені-присоски утворюються у рослин, які пристосувалися всмоктувати поживні речовини з інших рослин, є паразитами(повитиця) чи напівпаразитами (омела).
3) Повітряні корені пристосовані до існування в повітрі (орхідеї вологих тропічних лісів, монстери). Повітряні корені поглинають воду під час опадів не кореневими волосками, а особливою губчастою тканиною.
4) Дихальні корені розвиваються у рослин перезволожених місць зростання, де у ґрунті недостатньо повітря для забезпечення дихання кореневої системи, частина коренів виступає над поверхнею, забезпечуючи газообмін (болотяний кипарис).
5) Опорні корені розвиваються при основі стовбурів високих рослин для забезпечення стійкості (кукурудза). Завдяки дошкоподібним опорним кореням не падають велетенські тропічні дерева, у яких кореневі системи поверхневі (тропічні дерева).
6) Коренеплід є особливою видозміною, яка утворюється в результаті потовщення і накопичення поживних речовин одразу у трьох органах молодої рослини — головному корені, підсім’ядольному коліні і основі головного пагона, дозволяють вижити у несприятливі для росту сезони (морква, буряк, селера, петрушка, редька, редиска). Люди здавна використовували коренеплоди в їжу і вивели багато різних культурних сортів
