Стрімке вторгнення людини у природні процеси та вплив на навколишнє середовище в ході науково-технічного прогресу набули глобального характеру і можуть призвести до незворотних наслідків, якщо не вживати заходів щодо їх знешкодження та ліквідації причин порушень навколишнього природного середовища. Розв’язуючи конкретні виробничі завдання із задоволенням своїх матеріальних і духовних потреб, людина активно змінює природу, в більшості випадків негативно впливає на її рівновагу, допускає надто багато порушень вимог і норм охорони довкілля. Проте і сама природа може негативно впливати на рівновагу компонентів навколишнього природного середовища, справляє зворотну дію, призводить до порушення стану еколого-економічних систем. Масштаби впливу досягли таких розмірів, що під загрозу поставлене саме життя на планеті.
Отже, за впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:
природні (природничі);
антропогенні, техногенні.
Особливо небезпечні порушення — антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скільки у концентрації діяльності, а відповідно, і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення.
За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:
глобальні;
регіональні;
локальні.
За типом діяльності людини (антропогенний чинник) порушення навколишнього природного середовища класифікуються на:
організаційні недоліки;
технологічні недоліки;
експлуатаційні недоліки.
Приклади:
недисциплінованість, безвідповідальність керівників, спеціалістів та працівників підприємств різних галузей;
недосконалість технологій виробництва, відсутність захисних приладів та обладнання;
втрати при транспортуванні та переробці, низький коефіцієнт використання добутих матеріалів і продуктів.
Основні причини порушень:
безгосподарне використання природних ресурсів (надр землі, ґрунтів, лісових, водних, атмосферних);
забруднення ґрунтів і водойм стоками, атмосфери — викидами, розміщенням виробничих відходів у навколишньому середовищі;
безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;
надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та інше), а також фактори, що наведені вище в прикладах.
Объяснение:
Побег — осевой надземный вегетативный орган растений, возникший у растений как при в воздушной среде на суше. По сравнению с корнем имеет сложное строение. Побег состоит из двух частей — стебли, которое является его осью, и листьев, которые являются его боковыми выростами, или органами. Стебель и листья не могут существовать друг без друга. Места, где листья соединяются со стеблем, называют листовыми пазухами. Там располагаются почки. Благодаря почкам побег может ветвиться и образовывать систему побегов. Место, где листья отходят от стебля, называют узлами, а расстояние между соседними узлами — междоузлиями. Побеги бывают травянистыми, деревянистыми, удлиненными, укороченными т.п. (демонстрации: травянистых (одуванчик, подорожник) и древесных (сосна, клен)).
Почка — зачаток побега
Демонстрация таблицы » Строение вегетативной и генеративной почки » или моделей. Почка — зачаток побега, находящегося в состоянии относительного покоя. Состоит из зачаточного стебля, заканчивается точкой роста, и зачаточных листьев (листовая, или вегетативная почка) или зачаточных цветков (цветочная, или генеративные почка), или и тех, и тех (смешанная почка). Сверху так называемая закрытая почка покрыта буроватыми скорковилимы чешуйками, которые выделяют смолистые вещества, защищая внутренние части от холода и высыхания. Под воздействием тепла и влаги чешуйки почки трескаются, из них и развиваются побеги. Почка без покровных чешуек называется голой. Различают почки верхушечные (размещены на верхушке стебля), пазушные, или боковые (сидят в пазухах листьев) и дополнительные (возникают на любой части растения с любой группы живых клеток, имеют исключительное значение для вегетативного размножения).
1. Рассказ с элементами беседы. А все растения стебли? Какие они у разных растений? Стебли бывают очень разнообразными, благодаря им растения приобретают характерных форм и размеров. Они могут иметь как карликовое, укороченное, так и гигантской длины стебель. Например, в стокроток, подорожника, одуванчика листья располагаются в одном месте густым пучком, розеткой. Они вырастают будто просто из корня. В этих и некоторых других растений стебли укорочены. А вот в лесах живут деревья-великаны. Они имеют очень толстые стебли. Иногда такие, не обхватите, даже взявшись вдвоем или втроем за руки.
Рекордсменами среди самых больших деревьев в мире считаются австралийские эвкалипты, стебли которых достигают и 40 -155 м высотой. Мощные И40 — метровые стволы секвойи напоминают гигантские колонны, величественно увенчаны раскидистой кроной. Эти живые колонны имеют высоту 56- этажного жилого дома. Толщина таких деревьев составляет более 20 м, а вес ствола превышает 1000 т. Свыше 2000 м3 древесины дает только одно дерево. Чтобы ее перевезти, нужно 60 железнодорожных вагонов.
Одним из самых толстых деревьев в мире баобаб — житель африканских саванн. Он очень быстро растет в толщину, достигая иногда до 9 м в диаметре. Его кору, богатую на волокна, используют для изготовления ткани, веревок, сетей.
Длинные стебли имеют ротанговые пальмы. Хотя их стебли довольно тонкие — толщиной всего 2-5 см, но длина может достигать 400 м. Самостоятельно держаться они не могут, потому цепляются с шипов к деревьям. Эта пальма — лиана, дойдя до верхушки дерева, продолжает расти вниз. Растут ротанговые пальмы в тропических лесах Африки и Азии.
