ответ:Водорості — нижчі спорові рослини з фототрофним типом живлення. Водорості можуть бути одноклітинними, колоніальними і багатоклітинними. Особливістю багатоклітинних водоростей є відсутність диференціації тіла на тканини й органи. Тіло водоростей називається талом, або слань. Водорості живуть у водному середовищі. Деякі живуть у ґрунті або повітряному середовищі, проте всі вони потребують достатньої кількості води (роса, туман, бризки тощо). Хлоропласти водоростей називаються хроматофорами.
Відділ Зелені водорості
Зелені водорості — найчисленніший відділ, налічує до 20 тис. видів, що відрізняються величезною різноманітністю розмірів і форм. Велика частина представників у вегетативному стані є гаплобіонтами (мають гаплоїдний набір хромосом). Живуть в основному в прісних водоймищах, проте зустрічаються і в солоних водах, грунті та повітряному середовищі.
Зооспорами називають спори, що мають джгутик (джгутики), який забезпечує їхнє пересування
Хламідомонада — типовий представник джгутиконосних зелених водоростей, що живе в прісних водоймах. Це одноклітинний організм. У клітині міститься одне ядро, один хроматофор, світлочутливе вічко з пігментами, два джгутики. Хламідомонада пересувається у воді до місць, найсприятливіших для фотосинтезу. У разі надлишку органічних речовин у воді хламідомонада може переходити на гетеротрофний іб живлення, всмоктуючи ці речовини всією поверхнею клітини. Біля основи джгутиків є дві скоротливі вакуолі, які видаляють з клітини надлишок води. Хламідомонада є гаплобіонтом і за сприятливих умов навколишнього середовища розмножується нестатевим шляхом, утворюючи від двох до вось ми мітозооспор. У несприятливих умовах хламідомонада починає розмножуватися статевим . Вона утворює дві, чотири, вісім, шістнадцять або тридцять дві ізогамети, які попарно
зливаються, утворюючи диплоїдну зиготу, покриту щільною захисною оболонкою. Потім вміст зиготи ділиться мейотично, оболонка зиготи розрипається і з неї виходять чотири мейозооспори.
Объяснение:
Взаимосвязь между тремя компонентами внутренней среды организма: кровью,тканевой жидкостью и лимфой можно определить схемой,приложенной в фотографиях: часть тканевой жидкости,располагающейся между клетками,фильтруется в лимфатические капилляры и становится лимфой,которая затем поступает в вены и включается в состав крови,одна из составных частей которой -- плазма -- снова поступает в межклеточное пространство,становясь тканевой жидкостью.
Таким образом,началом лимфатической системы являются лимфатические капилляры,сливающиеся в лимфатические сосуды,имеющие клапаны,которые обеспечивают однонаправленный ток лимфы. Она очищается в лимфатических узлах и поступает в лимфатические стволы и протоки,в конце концов впадающие в венозное русло на уровне соединения подключичной и наружной яремной вены. Лимфатическая система играет большую роль в обеспечении иммунитета и регуляции некоторых обменных процессов. Важнейшими органами,обеспечивающими иммунную функцию организма являются тимус,красный костный мозг,селезёнка,лимфатические узлы и узелки.
Объяснение:
