Лиша́йники — організми, що з'явилися внаслідок симбіозу грибів із водоростями або ціанобактеріями. Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Водорость здатна до фотосинтезу й постачає грибу поживні речовини, а він захищає її від несприятливих зовнішніх факторів.
Лишайники примітні невибагливістю до умов існування: вони переносять холод, спеку і майже повне висихання, але сильно потерпають від забруднення[1][2]. Ростуть дуже повільно (часто менше міліметра за рік). Деякі з них живуть настільки довго, що входять до числа найстаріших живих організмів планети[2]. Відомо біля 20 000 видів лишайників[1].
Объяснение:
Гипотеза пресса хищников и гипотеза межгрупповой конкуренции за пищевые ресурсы сходятся в одном важном пункте: они признают, что виды существенно различаются, в первую очередь, по характеру внутригрупповых отношений между самками. Американский приматолог Р. Ренхем предположил, что пища является основным объектом конкуренции самок, тогда как самцы в первую очередь соревнуются друг с другом за доступ к самкам и контроль над ними. Такой расклад объясним в силу различия факторов полового отбора для самок и самцов. В дальнейшем гипотеза Ренхема была многократно подтверждена наблюдениями за разными видами обезьян в естественной среде обитания.
