энтеробиоздын агзага жугу кезендерин ретин аныкта

будова й функції тонкого кишечника

тонкий кишечник   поділяється на три відділи: дванадцятипалу, порожнисту та клубову кишки. частково перетравлена в шлунку їжа, завдяки м'язів шлунка через  пілоричний сфінктер   надходить порціями до дванадцятипалої кишки.  дванадцятипалою кишкою   починається тонкий кишечник, довжина якого у дорослої людини становить 4,5 - 5,0 метрів. до дванадцятипалої кишки відкриваються протоки підшлункової залози та жовчного міхура. основними функціями тонкого кишечника є остаточне розщеплення частково розщеплених у шлунку поживних речовин і всмоктування продуктів розщеплення в кров.

травлення в тонкому кишечнику

у дванадцятипалій кишці харчові маси затримуються недовго, але саме тут на них діє велика кількість ферментів травних соків підшлункової залози і слизової оболонки дванадцятипалої кишки. кількість виділення цих соків залежить від характеру їжі. на виділення підшлункового соку впливають безумовно- і умовнорефлекторні сигнали. центр рефлексу виділення соку підшлункової залози міститься в довгастому мозку. виділення його залежить також від надходження до дванадцятипалої кишки шлункового соку й соляної кислоти. це свідчить про гуморальну регуляцію функції підшлункової залози. усі соки дванадцятипалої кишки продовжують свою діяльність і в нижчих відділах тонкого кишечника. ферменти підшлункової залози і тонкого кишечника розщеплюють майже всі поживні органічні сполуки. білки розщеплюються до амінокислот, жири -до гліцерину й жирних кислот, а вуглеводи - до глюкози. значну роль у процесах травлення відіграє  печінка.

всмоктування поживних речовин

поживні речовини всмоктуються в кров і лімфу головним чином у тонкому кишечнику. невелика кількість води, глюкози, мінеральних речовин, алкоголь всмоктується в шлунку. слизова оболонка тонкого кишечника має велику кількість складок та вигинань -  ворсинок. всередині ворсинок містяться кровоносні й лімфатичні капіляри. ворсинки з війок - ниткоподібних відростків. завдяки такій будові всмоктуюча поверхня тонкої кишки сягає 500 м2 .  всмоктування   - це складний фізіологічний процес, у якому важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран, явища дифузії, фільтрації та осмосу. активна діяльність мембран полягає в транспорті речовин проти градієнта концентрації. при цьому витрачається енергія атф. амінокислоти й глюкоза всмоктуються в кров, жири - переважно в лімфу.

 История изучения РНК 

      Нуклеиновые кислоты были открыты в 1868 году швейцарским ученым Иоганном Фридрихом Мишером, который назвал эти вещества «нуклеин», поскольку они были обнаружены в ядре (лат. nucleus). Позже было обнаружено, что бактериальные клетки, в которых нет ядра, тоже содержат нуклеиновые кислоты. 

     Значение РНК в синтезе белков было предположено в 1939 году в работе Торберна Оскара Касперссона, Жана Брачета и Джека Шульца. Джерард Маирбакс выделил первую матричную РНК, кодирующую гемоглобин кролика и показал, что при ее введении в ооциты образуется тот же самый белок. 

     В Советском Союзе в 1956-57 годах проводились работы (А. Белозерский, А. Спирин, Э. Волкин, Ф. Астрахан) по определению состава РНК клеток, которые привели к выводу, что основную массу РНК в клетке составляют рибосомные РНК. 

     В 1959 году Северо Очоа получил Нобелевскую премию по медицине за открытие механизма синтеза РНК. Последовательность из 77 нуклеотидов одной из тРНК дрожжей S. cerevisiae была определена в 1965 году в лаборатории Роберта Холле, за что в 1968 году он получил Нобелевскую премию по медицине. 

     В 1967 Карл Везе предположил, что РНК имеют каталитические свойства. Он выдвинул так называемую Гипотезу РНК-мира, в котором РНК прото-организмов служили и как молекулы хранения информации (сейчас эта роль выполняется ДНК) и как молекулы, которые катализировали метаболические реакции (сейчас это делают ферменты). 

     В 1976 Уолтер Фаерс и его группа из Гентского университета (Голландия) впервые  определили последовательность генома РНК - содержащегося в вирусе, бактериофага MS2. 

     В начале 1990-х было обнаружено, что введение чужеродных генов в геном растений приводит к подавлению выражения аналогичных генов растения. Примерно в это же время было показано, что РНК длиной около 22 оснований, которые сейчас называются микро-РНК, играют регуляторную роль в онтогенезе круглых червей. 

     Гипотеза о значении РНК в синтезе белков была высказана Торбьерном Касперссоном (Torbjörn Caspersson) на основе исследований 1937-1939 гг., в результате которых было показано, что клетки, активно синтезирующие белок, содержат большое количество РНК. Подтверждение гипотезы было получено Юбером Шантренном (Hubert Chantrenne).