Лишайники представляють своєрідну групу комплексних організмів, тіло яких завжди складається з двох компонентів - гриба і водорості. Зараз кожен школяр знає, що в основі біології лишайників лежить явище симбіозу - співжиття двох різних організмів. Але ще трохи більше ста років тому лишайники були для вчених великою загадкою, і відкриття Симоном Швенденером в 1867 р. їх сутності оцінювалося як одне з найбільш дивних відкриттів того часу.
Чим же лишайники відрізняються від інших рослин?
По-перше, специфічна ознака лишайників - симбіотичне співжиття двох різних організмів - гетеротрофного гриба (мікобіонта) і автотрофної водорості (фікобіонт).
По-друге, лишайники утворюють особливі морфологічні типи, життєві форми, не зустрічаються окремо у складають лишайникові слоевище грибів і водоростей.
По-третє, для лишайників в цілому і кожного його компонента окремо характерний особливий тип метаболізму.
По-четверте, вельми специфічна біохімія лишайників, освіта в них вторинних продуктів обміну - лишайникових речовин, не зустрічається в інших групах організмів.
Доминантные и рецессивные признаки можно выявить на основании первого и второго законов Менделя.
Например, у одного родителя и всех его родственников глаза карие, а у другого родителя и его родственников – голубые. Дети в этой семье – кареглазые. На основании первого закона Менделя можно сделать вывод, что у человека карий цвет глаз доминирует над голубым.
Другой пример: в семье, где оба родителя имеют длинные ресницы, есть дети с длинными и короткими ресницами (или хотя бы один ребенок с короткими ресницами). Применив второй закон Менделя, можно сказать, что длинные ресницы доминируют над короткими.
