американський зоолог Едвард Вілсон провів дослід розрізав на декілька частин інфузорію. Усі фрагменти тіла інфузорії загинули без поділу і відновлення окрім шматочка у який потрапило велике ядро. Фрагмент частини з великим ядром із часом не тільки відновив решту частин клітини а й поновив усі процеси життєдіяльності. Як пояснити результати досліду???​

Смотрите рисунок во вложении

Мы посчитали длину каждой хвоинки из 50 и распределили их на  группы одинаковой длины. Посчитали количество хвоинок в кадой группе.

3 хвоинки - 5,7 см

21 хвоинка - 6 см

12 хвоинок - 6,5см

9 хвоинок - 6,8см

5 хвоинок - 7см

Затем построили график, где по оси Х отложили длину хвоинок, а по оси у - количество хвоинок. Отметили на графике наши группы и соединили линией. Получилась кривая - вариационная кривая, которая показывает  изменения величины  такого признака как длина хвоинок

Вывод: Мы наблюдаем действие модификационной изменчивости. Мы построили вариационную кривую и видим норму реакции по признаку длина хвоинок. Она колеблется в нашем случае от 5 см до 7 см. Средние значения - 6 см. Количество хвоинок со средними значениями наибольшее. Количество хвоинок с минимальным и максимальным значением признака - маленькое

Объяснение:

Норма реакции - степень выраженности признака ( в нашем случае длина хвоинок).

Норма реакции определяется генотипом, но зависит от внешних условий. Другими словами: от сосна родится сосна и ее хвоинки будут хвоинками сосны, но большие или короткие хвоинки  будут определять внешние условия (влажность, освещенномть, наличие питательных веществи т.д.).

Данная изменчивость называется модификационной изменчивостью. Она определяется генотипом, но зависит от внешних условий.

забарвлення квіток, листків і стебел рослин, яке визначається наявністю в них ряду пігментів (хлорофілів, каротиноїдів, фікобілінів та антоціанів). Найпоширеніше у вищих рослин зелене забарвлення, зумовлене хлорофілом, що за його участю відбувається фотосинтез. Зеленими звичайно бувають листки, стебла. Різноманітне жовте, оранжеве, червоне забарвлення квіток та плодів зумовлене каротиноїдами; фіолетове, синє - антоціанами; сніжно-біле забарвлення віночка квіток багатьох рослин - наявністю серед безбарвних клітин заповнених повітрям міжклітинників. 3. р. може змінюватись залежно від освітлення, т-ри, реакції грунту, вмісту в ньому тих чи ін. елементів тощо. Так, зелені частини рослин при слабкому освітленні стають блідішими, а в темряві й зовсім втрачають зелений колір (див. Етіоляція); знижені і-ри сприяють утворенню антоціанів, тому листки дерев восени набувають коричневого, червоного та фіолетового кольорів різноманітних відтінків. Збагачення антоціанами інод гається при порушенні мінерального живлення рослин. Яскраве забарвлення квіток і плодів сприяє приваблюванню комах, що запилюють квітки, а також птахів, що розповсюджують плоди та насіння. У суцвіттях часто зустрічається контрастне забарвлення - крайові квітки забарвлені в один колір, а середні - в інший; це робить суцвіття ще помітнішими для комах. Листки деяких вищих рослин бувають повністю або частково забарвлені в червоний, фіолетовий, сріблясто-сірий та ін. кольори (бегонія, колеус). Це пояснюється тим, що зелений колір наявного в листках хлорофілу маскується антоціанами. Маскування зеленого кольору різними додатковими пігментами особливо часто гається у водоростей. Забарвлення грибів зумовлюють пігменти рибофлавін, хризогенін та ін. Деякі рослини (переважно сапрофіти і паразити) безбарвні (напр., бактерії, гіфи грибів).