Биология 5 класс 1 часть авторы самкова рокотова 19 параграф рисунок 65 буква Б нарисовать клетку обозначающую её часть

Мы до сих пор пользуемся изобретением древних греков - театром, хотя уже две с половиной тысячи лет.

Давно уже нет древних греков, сменились эпохи, пали многие империи, а театр существует до сих пор. Значит это изобретение эллинов пришлось Человечеству по душе.

В чем главное сходство между древнегреческим и современном театром?

Театр – это представление в особом здании, которое актеры дают для зрителей, купивших на это представление билеты.

Хотя и в древнегреческом, и в современном театре были и есть места «особо важных персон» , главное в том, что все вместе смотрят зрелище. Невозможно даже представить, чтобы фараон или его вельможи сидели рядом с египетскими бедняками и вместе хлопали выступающим или выражали свое неудовольствие.
Следовательно, театр - демократическое зрелище.

И в древнегреческом, и в современном театре главным человеком на сцене является актер. На Древнем Востоке в разных представлениях во славу богов их участники выполняли массовые действия – вместе пели, танцевали и т. п. Никакой отдельный человек не мог приковать к себе всеобщее внимание, вызывать восторг и поклонение, если только он не был правителем государства или главным жрецом. В Древней Греции на сцене стали раскрываться человеческие индивидуальности.

Современный театр не терпит глухоты. Новые режиссерские решения. Новые идеи, возникающие в чьем-то сознании и мгновенно принимающие сценические формы. Некоторые готовы придерживаться классики, иные желают текстовой свежести. Но даже люди, не работающие над новыми пьесами и тем более не пишущие их, привносят в старое нечто свое, по возможности делая его оригинальным. Отсюда некоторые тенденции современного театра.

В настоящее время зритель может наблюдать в театре бесконечность и многообразие, множественность. Театр постоянно нов и свеж. Режиссеры желают войти в историю и посему пытаются создать нечто интересное, оригинальное.

Еволюційна філогенія (або філогенез) (від. грец. філо - рід і генезіс - породжую) - розділ еволюційної біології, що вивчає шляхи історичного розвитку біорізноманіття Землі. Термін філогенез ввів у науку німецький учений Е. Геккель у 1866 р. Ним він визначав історичний розвиток окремих видів, систематичних груп та органічного світу в цілому. В сучасному розумінні поняття філогенія застосовується і для досліджень еволюції молекул, клітин, органів, систем органів, популяцій, окремих видів, екосистем та біосфери в цілому. Метою еволюційної філогенії є реконструкція походження і послідовності еволюційних перетворень та побудова природної системи органічного світу.

Вихідним методом для досліджень філогенезу був метод «потрійного паралелізму» з використанням знань морфології, ембріології та палеонтології. Сучасна еволюційна філогенія використовує дані генетики, біохімії, молекулярної біології та багатьох інших наук. Важливу інформацію для науковців дають методи молекулярної філогенетики, що досліджують філогенетичні відносини молекул ДНК, РНК і білків різних організмів. Так, було з’ясовано, що для встановлення еволюційних зв’язків між царствами і типами живих організмів найбільше значення має рРНК. Причина криється в тому, що ця молекула виникла на ранніх етапах становлення життя і є в усіх живих організмів.

Для ілюстрації філогенії еволюційних зв’язків між групами організмів застосовують філогенетичні дерева. Це зображення філогенетичних відносин у будь-якій природній групі організмів або в межах всього органічного світу.

Результати досліджень еволюційної філогенії найширше використовуються в біосистематиці для класифікації організмів, в біогеографії -для вивчення поширення, в етології - для дослідження еволюції поведінки, в медицині - для розуміння шляхів виникнення хвороботворних мікроорганізмів та ін.

Отже, предметом досліджень еволюційної філогенії є еволюційні зв'язки між організмами на різних рівнях організації живого та шляхи історичного розвитку біорізноманіття на Землі.