КРІТ ЗВИЧАЙНИЙ
Кроти більшу частину свого життя проводять під землею. На поверхню вони виходять для того, щоб зібрати будівельний матеріал для гнізда або в тому разі, якщо наступають заморозки - тоді тварини виходять назовні для пошуку їжі.
Вони живуть у повній темряві, тому мають погано розвинений зір. Усе в них пристосоване для життя під землею. Загострений писок, сильні копальні передні лапи. Густа і коротка шерсть , яка захищає його шкіру від контакту з землею, а також легко лягає вперед і назад, таким чином тварина може пересуватися без труднощів в будь-якому напрямку. Тіло крота злегка звужується до хвоста - завдяки такій формі він рухається вперед і водночас відтісняє до стінок тунелю частину викопаної землі. Залишки грунту кріт пересуває до задніх лап і ними відкидає їх назад. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але кроти використовують маленькі сенсори руху і запаху на кінчику носа, щоб знаходити здобич та інших кротів. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.
Ходи бувають декількох видів:
• кормові — поверхневі ходи для харчування;
• гніздові — глибокі нори до 2 м для сплячки й виведення потомства.
Ходи кріт риє з таким розрахунком, щоб можна було легко знайти їжу – дощових черв’яків. Як тільки в тунелі закінчується ресурс їжі, кріт починає рити інші ходи. Є у крота тунелі, які ведуть до джерела вологи.
Викидаючи грунт з глибоких горизонтів на поверхню, кроти постійно переміщують грунтовий матеріал і сприяють більш швидкому утворенню і підтриманню гумусного шару. Поповнюючи резерв первинних матеріалів і мікроелементів на поверхні грунтів, вони відновлюють та посилюють процеси грунтоутворення і вивітрювання. Риюча діяльність кротів призводить до збагачення фауни безхребетних В кротовинах поселяються інші безхребетні - павукоподібні, багатоніжки, комахи. Серед останніх переважають жуки та мурахи. В норах кротів знаходять тимчасову схованку від негоди та ворогів землерийки, кутори, полівки і миші, від спеки ховаються амфібії (переважно - жаби) і рептилії (ящірки та змії). Тут же деякі з них добувають їжу, по норах багато з них і розселяються.
БІЛКА-ЛЕТЯГА
Білки-летяги надзвичайно милі та мирні тварини, майже ніколи не проявляють агресії і спокійно реагують на інших тварин. Крім того, в холодну пору року, можуть навіть впустити в своє дупло ще одного мешканця, якщо йому немає де жити.
Незважаючи на свою назву, ця білка літати не вміє, але між передніми та задніми лапками вона має шкірну перетинку, вкритою шерстю. Під час польоту білка розчепірює кінцівки, складка розправляється і виходить своєрідний парашут, який дозволяє їй стрибати з дерева на дерево, використовуючи потоки повітря. Завдяки такому пересування, летяга рятується від хижаків. Так, стрибаючи та плануючи, цей маленький гризун може подолати до 60-70 м! За до зміни натягу перетинки, летяги легко і добре маневрують, змінюючи напрямок свого польоту на 90 °. Хвостова частина, як правило, використовується виключно для гальмування. Паркується» на дерево летяга за до маленьких і надміцних кігтиків, які дозволяють їй сидіти на гілці в будь-якому положенні, наче справжній акробат. Після посадки звірок відразу ж перебирається на іншу сторону дерева, що дозволяє легко ухилитися від тих, хто шукає видобуток хижих пернатих. Крім усього іншого, летяги спритно і дуже швидко лазять по стовбурах і перестрибують з однієї гілки на іншу, завдяки чому помітити такого гризуна в лісі досить складно. Надзвичайно великі очі дають можливість білці легко орієнтуватися і вдень, і вночі. Крім того, вона має відмінний слух, що дозволяє їй почути ворога (тхір, куниця) і сховатись від них. Живе політуха сибірська у вологих березняках та вільшаниках у холодних регіонах, тому має дуже густе, пухнасте та тепле хутро, що дозволяє їй бути активною майже весь рік. Хутро сірого кольору, на животику – біле з палевим нальотом, що дозволяє злитися з оточуючим середовищем. Ці ссавці часто зустрічаються в ялинниках і скупченнях вільхи? Їх основний раціон повинен включати в себе насіння з шишок. Місцеперебування вибрали вони таке неспроста. Крім обов'язково харчування, природа подбала про їхню безпеку. Теплий вовняний покрив дає їм можливість виживати при сильних холодах. А розфарбування взагалі окрема тема. Для тварини дуже важливу роль відіграє наявність кедрів, беріз та осик неподалік від гнізда, оскільки насіння, здобуті з шишок, являють собою основу їх повсякденного раціону. Також летяга цілком комфортно себе почуває в заростях вільхи і в ялинниках. дерево. Для наземних хижаків піймання настільки спритного гризуна є досить непросте завдання. Однак білки можуть йти і від переслідування сови, раптово змінюючи траєкторію польоту.
Объяснение:
