По типу катализируемых реакций ферменты подразделяются на 6 классов согласно иерархической классификации ферментов (КФ, EC — Enzyme Comission code). Классификация была предложена Международным союзом биохимии и молекулярной биологии (International Union of Biochemistry and Molecular Biology). Каждый класс содержит подклассы, так что фермент описывается совокупностью четырёх чисел, разделённых точками. Например, пепсин имеет название ЕС 3.4.23.1. Первое число грубо описывает механизм реакции, катализируемой ферментом:
КФ 1: Оксидоредуктазы, катализирующие перенос электронов, то есть окисление или восстановление. Пример: каталаза, алкогольдегидрогеназа.
КФ 2: Трансферазы, катализирующие перенос химических групп с одной молекулы субстрата на другую. Среди трансфераз особо выделяют киназы, переносящие фосфатную группу, как правило, с молекулы АТФ.
КФ 3: Гидролазы, катализирующие гидролиз химических связей. Пример: эстеразы, пепсин, трипсин, амилаза, липопротеинлипаза.
КФ 4: Лиазы, катализирующие разрыв химических связей без гидролиза с образованием двойной связи в одном из продуктов, а также обратные реакции.
КФ 5: Изомеразы, катализирующие структурные или геометрические изменения в молекуле субстрата с образованием изомерных форм.
КФ 6: Лигазы, катализирующие образование химических связей C—C, C—S, C—O и C—N между субстратами за счёт реакций конденсации, сопряжённых с гидролизом АТФ. Пример: лигаза
КФ 7: Транслоказы, катализирующие перенос ионов или молекул через мембраны или их разделение в мембранах.
Второе число в наименовании фермента отражает подкласс, третье — подподкласс, а четвёртая — порядковый номер фермента в его подподклассе.
Будучи катализаторами, все ферменты ускоряют как прямую, так и обратную реакции, поэтому, например, лиазы катализировать и обратную реакцию — присоединение по двойным связям.
Відповідь:
Сучасна біофізична електронна апаратура та новітні біохімічні методи
порівняно з традиційними мають низку переваг.
1. Сучасна апаратура дозволяє об’єктивніше реєструвати й фіксувати
інформацію про стан організму, отриману під час дослідження. Найчастіше
аналізуються цифрові показники або візуальні (переважно фотографічні)
зображення. Застосування точних методик дозволяє суттєво зменшити
спотворення при реєстрації різноманітних кривих, що закономірно виникає при
використанні рутинних методів (наприклад, унаслідок тертя реєструвального
пристрою до паперу).
2. Розвиток науки й техніки дозволив створювати апарати дуже малих
габаритів та ваги, які можна вживлювати у будь-які органи. Найчастіше ці
апарати застосовуються як своєрідні протези, що необхідні для заміни певних
ушкоджених хворобою частин органа. Найяскравішим прикладом такого
застосування електронного приладу є кардіостимулятор.
3. Сучасна електронна апаратура має високу чутливість. Це дозволяє
реєструвати надзвичайно малі величини, які характеризують різноманітні
показники життєдіяльності організму. На сьогодні можна виміряти температуру
з точністю до 0,00001оС – 0,000001оС, лінійні переміщення елементарних
частинок на кілька мілімікрон тощо.
4. Для глибинного пізнання досліджуваних процесів важливим є те, що
сучасні електронні прилади дозволяють реєструвати процеси, які тривають
дуже короткий час або швидко змінюються. Прилади, які застосовуються в
таких випадках, мають дуже малу початкову інерцію, можуть миттєво починати
працювати, тому ними можна вловити явища, які тривають десяті й соті частки
секунди.
5. Сучасні методи вимірювання дозволяють реєструвати первинну
інформацію безпосередньо в місці її виникнення. Наприклад, за до
різноманітних давачів можна реєструвати шуми в камерах серця і в
кровоносних судинах, загальний потік газів при вивченні легеневої вентиляції
та ін. Окрім того, розроблено низку давачів, які вводяться в організм на
тривалий час. Такі прилади застосовуються для біотелеметричної передачі
різноманітних фізіологічних параметрів на віддалі (наприклад, радіопігулки для
вимірювання й передачі даних про тиск, температуру, кислотність шлункового
соку тощо).
