Будова і функції тонкого кишечника пліссс

ТРАНСКРИПЦИЯ, биосинтез молекул рибонуклеиновых кислот (РНК) на соответствующих участках молекул дезоксирибонуклеиновой кислоты (ДНК); первый этап в действии гена по реализации генетической информации. Для синтеза РНК используется одна, т. н. смысловая цепь из двуцепочечной молекулы ДНК. Матричный синтез РНК (т. е. синтез с использованием матрицы, шаблона, в данном случае – ДНК) осуществляет фермент РНК-полимераза. Этот фермент «узнаёт» на ДНК стартовый участок (участок начала транскрипции), присоединяется к нему, расплетает двойную цепь ДНК и начинает синтез одноцепочечной РНК. К смысловой цепи ДНК подходят нуклеотиды, присоединяются к ней по принципу соответствия (комплементарности), а затем передвигающийся по ДНК фермент сшивает их в полинуклеотидную цепь РНК. Скорость роста цепи РНК у кишечной палочки составляет 40–45 нуклеотидов в секунду. Окончание транскрипции кодируется специальным участком ДНК. Подобно другим матричным процессам – репликации и трансляции, транскрипция включает три стадии – начало синтеза (инициация), наращивание цепи (элонгация) и окончание синтеза (терминация). После отделения от матрицы РНК поступает из клеточного ядра в цитоплазму. Информационная РНК (и-РНК), прежде чем присоединиться к рибосоме и в свою очередь стать матрицей для биосинтеза белка (трансляции), подвергается ряду преобразований. Таким образом происходит переписывание (лат. «транскрипцио» – переписывание) генетической информации, заключённой в последовательности нуклеотидов ДНК, в последовательность нуклеотидов и-РНК. Во всех организмах при транскрипции ДНК образуются РНК всех классов – информационные, рибосомальные и транспортные. В 1970 г., когда был открыт фермент некоторых опухолеродных вирусов, осуществляющий синтез ДНК на матрице РНК, т. е. обратную транскрипцию, центральная догма молекулярной биологии потребовала уточнения.

ответ: безперечну!

Объяснение: Кров та інші біологічні рідини, такі як лімфа і тканинна рідина, складають внутрішнє середовище організму. Кров являє собою особливий вид сполучної тканини, тому що філогенетично і онтогенетично вона утворюється з сполучної тканини зародкової одиниці – мезенхіми. Кровоносна система являє собою мережу судин і порожнин серця, за якими відбувається постійна і безперервна циркуляція крові. Які функції виконує кровоносна система? Відповідаючи на це питання, можна написати цілий науковий трактат, тому як функції кровоносної системи різноманітні. Це і транспортування життєво важливих речовин і біологічно активних сполук, які забезпечують харчування і подальший розвиток всіх клітин і тканин людського організму, це і вітальна функція газообміну, це і підтримка осмотичного тиску білковими фракціями, циркулюючими в кровоносній руслі. До функції кровоносної системи людини відноситься також створення адекватної впливу зовнішніх і внутрішніх факторів імунної реакції, яка могла б захистити організм від інфекційних агентів та інших сторонніх, чужих кожного певного індивідууму елементів.

Кровоносна система не змогла б відбутися, якщо б не було постійного, безперервного протягом усього життя руху крові, іменованого кровообігом. Серце з незліченною безліччю кровоносних судин (великих артерій, венозних судин, артеріол, капілярів і венул), а також лімфатична система складають єдину судинну систему людського організму. У функції кровоносної системи входить видалення продуктів окислення та інших реакцій, що відбуваються в процесі обміну речовин, які стають дуже небезпечними і токсичними для клітинних елементів, якщо їх вчасно не елемініровать з організму. Структурні елементи крові створюють гуморальну регуляцію і забезпечують повний контроль діяльності всіх внутрішніх органів і кожної з систем.

Кров, як матеріальна субстанція кровоносної системи, складається з двох частин: рідкої, або плазми, а також сухий звести формених елементів (тромбоцитів, еритроцитів і лейкоцитів). Співвідношення цих фракцій у середньому становить 1:1,5, а у відсотках плазмі належить 40%, а форменим елементів 60% всієї крові. Плазма (рідка частина) являє собою дуже складну й неповторну біологічне середовище, 90% якої представляє вода. Інші 10% всієї плазми припадають на білки, амінокислоти, мінеральні комплекси, глюкозу, буферні системи, гормони, розчинені гази, вітаміни, ферменти і т.п.

Функції кровоносної системи із забезпечення гуморального імунітету пов’язані з плазмою крові . Касаемо формених елементів слід сказати, що у них є три абсолютно різних функції: у еритроцитів – дихальна, у лейкоцитів – захисна, у тромбоцитів – згортає.

В еритроцитах міститься важливий железосодержащий пігмент, який іменується гемоглобіном. Завдяки йому відбувається транспорт кисню з зовнішнього повітря до клітин, а з клітин вуглекислий газ виводиться в зовнішнє середовище. Лейкоцитів існує кілька форм, і в кожної з них є своя життєво важливе завдання. Саме вони створюють клітинний імунітет, при їх дефіциті розвиваються небезпечні патологічні стани, яскравим прикладом яких служить ВІЛ-інфекція.

Вибач, що не переформулював. Будь ласка, не відмічай як порушення!

НЕХАЙ ЩАСТИТЬ!!!