Лабораторная работа № 1 Тема: Строение цветка.

Цель: изучить строение цветка.

Оборудование: рисунки

ХОД РАБОТЫ

https://prorastet.ru/wp-content/uploads/2019/07/Ochen-krasivye-i-prekrasnye-kartinki-foto-Belaya-liliya-podborka-1.jpg
https://flower35.ru/wp-content/uploads/2020/06/lilii.jpg ЭТО ФОТО К РАБОТЕ

Рассмотрите цветок. Найдите цветоножку, цветоложе, околоцветник, тычинки и пестик.

Рассмотрите цветок, подсчитайте число чашелистиков, лепестков, тычинок и пестиков.

Определите, какой околоцветник у данного цветка — простой или двойной.

Рассмотрите строение тычинки и пестика

Зарисуйте все части цветка и подпишите их названия.

Почему тычинки и пестик являются главными частями цветка?

Сделайте вывод.

Адаптаціями називаються пристосування організмів упродовж багатьох поколінь до певних умов середовища, що змінюються; вони забезпечують виживання і розмноження організмів у цих умовах. Під адаптаціями розуміють також процес вироблення пристосованості до конкретних умов середовища. Адаптації завжди мають відносний характер: пристосування до одних умов середовища перестає діяти за інших умов. Адаптація виникає й розвивається під дією основних факторів органічної еволюції-мінливості, спадковості й добору, природного або штучного. Форми прояву адаптацій надзвичайно різноманітні. За рівнем організації адаптації поділяють на організмові (генотипні, онтогенетичні), популяційно-видові й біоценотичні. Організмові адаптації охоплюють всю різноманітність морфологічних, фізіологічних, біохімічних, етологічних ознак особин: захисне забарвлення, мімікрія (маскування, наслідування), коадаптації (взаємні пристосування органів для виконання нормальної роботи).span> До популяційно-видових адаптацій належать різні типи конгруенцій, рівень мутабельності, внутрішньовидовий поліморфізм, гетерозиготність, певна щільність популяцій, рівень плодючості тощо. Конгруенціями називаються взаємопристосування особин, які виникають в результаті внутрішньовидових відносин (відповідність будови органів матері і дитини, апаратів розмноження самців і самок, спільне добування їжі хижаками). До біоценотичних адаптацій належать взаємовідносини між видами у біогеоценозах. За масштабом адаптації поділяють на спеціалізовані і загальні. Через спеціалізовані адаптації організм вирішує конкретні завдання у вузьколокальних умовах життя виду (будова язика в мурахоїда у зв'язку з живленням мурашками, пристосування хамелеона (рис. 2.20) до життя на деревах). Загальні адаптації придатні для широкого спектру умов середовища і характерні для великих таксонів (фотосинтез, аеробне дихання, дво-, три- і чотирикамерне серце у різних класів хребетних).     Рис. 2.20. Хамелеон (Сhаmаеlео сhаmаеlеоп).   За характером змін розрізняють адаптації з ускладненням і адаптації зі спрощенням морфофізіологічної організації. Так, паразитизм веде до спрощення і редукції ряду органів. Перехід до активного життя, навпаки, зв’язаний з розвитком і диференціацією ряду важливих органів нападу і захисту.

Адаптаціями називаються пристосування організмів упродовж багатьох поколінь до певних умов середовища, що змінюються; вони забезпечують виживання і розмноження організмів у цих умовах. Під адаптаціями розуміють також процес вироблення пристосованості до конкретних умов середовища. Адаптації завжди мають відносний характер: пристосування до одних умов середовища перестає діяти за інших умов. Адаптація виникає й розвивається під дією основних факторів органічної еволюції-мінливості, спадковості й добору, природного або штучного. Форми прояву адаптацій надзвичайно різноманітні. За рівнем організації адаптації поділяють на організмові (генотипні, онтогенетичні), популяційно-видові й біоценотичні. Організмові адаптації охоплюють всю різноманітність морфологічних, фізіологічних, біохімічних, етологічних ознак особин: захисне забарвлення, мімікрія (маскування, наслідування), коадаптації (взаємні пристосування органів для виконання нормальної роботи).span> До популяційно-видових адаптацій належать різні типи конгруенцій, рівень мутабельності, внутрішньовидовий поліморфізм, гетерозиготність, певна щільність популяцій, рівень плодючості тощо. Конгруенціями називаються взаємопристосування особин, які виникають в результаті внутрішньовидових відносин (відповідність будови органів матері і дитини, апаратів розмноження самців і самок, спільне добування їжі хижаками). До біоценотичних адаптацій належать взаємовідносини між видами у біогеоценозах. За масштабом адаптації поділяють на спеціалізовані і загальні. Через спеціалізовані адаптації організм вирішує конкретні завдання у вузьколокальних умовах життя виду (будова язика в мурахоїда у зв'язку з живленням мурашками, пристосування хамелеона (рис. 2.20) до життя на деревах). Загальні адаптації придатні для широкого спектру умов середовища і характерні для великих таксонів (фотосинтез, аеробне дихання, дво-, три- і чотирикамерне серце у різних класів хребетних).     Рис. 2.20. Хамелеон (Сhаmаеlео сhаmаеlеоп).   За характером змін розрізняють адаптації з ускладненням і адаптації зі спрощенням морфофізіологічної організації. Так, паразитизм веде до спрощення і редукції ряду органів. Перехід до активного життя, навпаки, зв’язаний з розвитком і диференціацією ряду важливих органів нападу і захисту.