За́лози вну́трішньої секре́ції або ендокри́нні залози (лат. glandulae endocrinae) — залози, які не мають вивідних проток і секретують свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загруднинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.
Ендокринні залози не мають вивідних протоків, секрет виділяється в кров, а з неї надходить у міжклітинну рідину. Основна тканина — залозистий епітелій. Залози добре кровопостачаються та інервуються.
Ендокринні залози функціюють не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. У свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну.
Наука, що вивчає залози внутрішньої секреції — ендокринологія.
Значение плодов для растения — защита и распространение семян. До созревания перикарпий защищает их от высыхания, механических повреждений, поедания животными (в этот период в нём нередко накапливаются ядовитые, кислые или вяжущие вещества, которые при созревании плоды исчезают) . Перикарпий невскрывающихся плодов защищает зрелые семена от поедания и преждевременного прорастания. Распространение плодов, а с ними и семян происходит при ветра, воды, животных и человека. Плоды, разносимые ветром (АнемохорияАнемохория (от греческого ánemos — ветер и chōréō — продвигаюсь) — распространение плодов, семян, спор и других зачатков растений воздушными течениями. У семенных растений анемохория обеспечивается либо малыми размерами семян (орхидные, заразиховые, многие вересковые и др.) , либо наличием на семенах или плодах «парашютных» при волосков (ивы, тополи, многие сложноцветные и др.) , крылатых выростов (вязы, ясени, клёны, берёзы, щавели, сосны, ели и мн. др.) , остей (ковыли и др.) , пузыревидно вздутых оболочек и т. п.) . Такие семена и плоды могут переноситься ветром на большие расстояния (по некоторым данным, до 40 км) .
Анемохорами являются также лишайники, мхи, папоротники, хвощи, плауны, многие грибы, наземные водоросли, многие бактерии, которые распространяются ветром благодаря ничтожной массе спор или других зачатков. К анемохорам могут быть отнесены и растения группы Перекати-поле.) , имеют при полёту: хохолок (сложноцветные) , перистый стилодий (ломонос, дриада) , крыловидные выросты (клён, вяз) , кроющий лист соцветия (липа) и др. Служащий для формирования, защиты и распространения заключенных в нём семян.!
