на узбекском языке биология для вас

Н имеет длину 2040 Å. Белок состоит из 150 аминокислот. Какова длина интронов? Сколько нуклеотидов на них приходится?

3. В гене на интроны приходится 40%. Определите количество аминокислот в белке и длину про-иРНК, если на интроны приходится 180 триплетов?

4. Одна из форм цистинурии – нарушение метаболизма некоторых аминокислот, в результате чего в моче больных обнаруживаются цистин, лизин, аргинин и орнитин, наследуется как аутосомный рецессивный признак. Но у гетерозигот наблюдается лишь повышенное содержание цистина в моче, у гомозигот – образо­вание цистиновых камней в почках. Определите возможные формы проявления цистинурии у детей в семье, где один из супругов страдал почечно­каменной болезнью, а другой был нормален в отношении ана­лизируемого признака.

5. Плече-лопаточно-лицевая форма миопатии наследуется как доминантный аутосомный признак. Какова вероятность заболевания детей в семье, где оба родителя страдают этой аномалией, но один из них гомозиготен, а другой гетерозиготен.

6. Некоторые формы катаракты и глухонемоты наследуются независимо по аутосомно-рецессивному типу. Какова вероятность рождения ребенка с двумя аномалиями, если один родитель глухой, а другой болен катарактой?

7. Определить вероятность рождения голубоглазых детей с ретинобластомой (опухолью глаз) от брака гетерозиготных по обоим признакам родителей. Карий цвет глаз и ретинобластома определяются доминантными генами и наследуются независимо.

8. Наследственная карликовость – доминантный признак. Темный цвет волос доминирует над светлым. У темноволосых супругов-карликов родился светловолосый нормального роста ребенок.
1) Определите генотипы родителей и ребенка.
2) Какова вероятность рождения в семье карлика со светлыми волосами?

9. Возможно ли рождение в одной семье детей, имеющих группы крови своих родителей, если в этой семье уже родились дочь с I группой крови и сын с IV группой крови?

10. Синдром Ван дер Хеве наследуется как доминант­ный аутосомный плейотропный ген, определяющий голубую окраску склеры, хрупкость костей и глухоту. Пенетрантность при­знаков изменчива. В ряде случаев она составля­ет по голубой склере почти 100%. Хрупкости костей 63%, глухо­те – 60%. Носитель голубой склеры, нормальный в отношении дру­гих признаков синдрома, вступает в брак с нормальной женщи­ной, происходящей из благополучной по синдрому Ван дер Хеве семьи.

Вихід рослин на суходіл став великим ароморфозом у розвитку життя на Землі. Він був підготовлений всім попереднім ходом органічної та неорганічної еволюції: грунтоутворення, накопиченням в атмосфері молекулярного кисню і формуванням озонового екрану, дифференцировкой клітин і появою тканин.

Сухопутні рослини походять від зелених водоростей, про що свідчить присутність в їх клітинах пігменту хлорофілу. Невідома предковая форма дала дві еволюційні гілки: одна з них призвела до виникнення риниофитов, а інша – до появи мохів.

Перші наземні рослини – риніофіти – не мали виразного поділу на корені, стебла і листя і займали проміжне положення між водоростями і наземними рослинами (див. Рис. 45, 1). Однак у них розвинулися покривна і проводить тканини, що забезпечили їм захист від висихання в наземно-повітряному середовищі і транспорт розчинів поживних речовин. В життєвому циклі перших наземних рослин став переважати спорофіт, т. Е. Покоління, яке дає суперечки. З утворенням тканин у них розвинулися органи зі спеціалізованими функціями. В їх стеблах з’явилися провідні пучки, на нижній частині пагонів сформувалися тонкі вирости, що нагадують кореневі волоски. Подальше ускладнення будови органів і еволюція розмноження призвели до появи справжніх наземних рослин, пристосованих до життя на суші і її освоєння.

Друга еволюційна гілка – мохи – виявилася менш пристосованої до життя на суші і, на думку більшості вчених, є тупиковою (рис. 97, 1). Мохи стали розвиватися в напрямку переважання в життєвому циклі статевого покоління (гаметофіту), де спорофіт розвинений слабкіше і цілком існує за рахунок гаметофіту (див. Рис. 100, 2). Для статевого процесу гаметофиту мохів потрібна вільна вода, а так як у мохів немає провідних тканин, вони придбали в процесі еволюції особливу властивість – гігроскопічність, т. Е. Здатність пасивно всмоктувати воду. Гігроскопічність привела до розвитку у мохів особливих листя – філлоідов, що мають водоносні клітини, в яких може накопичуватися волога.