ЗАДАЧА 1.
Если соматические клетки содержат 48 хромосом, значит половые в 2 раза меньше, т.е. 24 хромосомы.
В телофазе мейоза 1 (1n 2c, где n — число хромосом, с — число молекул ДНК), получается 1*24 и 2*24 = 24 хромосомы и 48 молекул ДНК.
В телофазе мейоза 2 (1n 1c, где n — число хромосом, с — число молекул ДНК), т.е. 1*24 и 1*24 = 24 хромосомы и 24 молекул ДНК.
А вот тут не сказано, какая именно интерфаза (1 или 2). В интерфазе 1 в половых клетках шимпанзе генетическая материал распределен в начале — 2n 2c, в конце — 2n 4c, 2*24 и 4*24 (учитываем после репликации), получается 48 хромосом и 96 молекул ДНК.
А в интерфазе 2 мейоза ген. материал выражает формула 1n 2с, т.е. 1*24 и 2*24, получается 24 хромосомы и 48 молекул ДНК.
Таким образом, можно сверить количество хромосом и молекул ДНК на разных этапах мейоза.
ЗАДАЧА 2.
Такс, для начала 6*10^-9 = 6*0,000000001 = 0,000000006 мг - масса всех молекул ДНК в 46 хромосомах. В соматической клетке перед началом деления (интерфазе) набор 2n 4c, т.е и 4*46, 184 молекулы ДНК. 184*0,000000006 = 0,000001104 мг — масса всех молекул ДНК.
При окончании клетка делится надвое и набор становится 2n 2с, т.е 2*46 = 92 молекулы ДНК. 92*0,000000006 = 0,000000552 мг — масса всех молекул ДНК.
Теперь мейоз. Сперматозоид — половая клетка, значит в ней 46/2 = 23 хромосомы, а значит 0,000000006/2 = 0,000000003. Будем считать в набор после репликации 2n 4с в интерфазе 1. 4*23 = 92. 92*0,000000003 =0,000000276 мг — масса всех молекул ДНК.
В телофазе набор 1n 1c, т.е. 1*23 = 23 молекулы ДНК. 23*0,000000003 = 0,000000069 мг — масса всех молекул ДНК, после всех делений.
Органічна речовина торф складається з рослинних залишків, що зазнали різного ступеня розкладання.
Торфоутворення — неповне розкладення деревних, трав’яних рослин та мохів під дією бактерій і грибів. Місце утворення торфу — торф’яні болота як в долинах річок (заплави, тераси), так і на вододілах. Відбувається процес торфоутворення здебільшого в долішньому шарі торфу.
Походження торфу пов’язано з накопиченням залишків відмерлої рослинності, надземні органи якої розкладаються під впливом мікроорганізмів у вологому середовищі при нестачі кисню.
До рослин, які відіграють основну роль в утворенні торфу, належать зелені та білі (сфагнові) мохи, численні види осок, очерет, рогіз, лепеха, хвощі, пухівки, верес, багно та ін. Підземні органи, які розташовані в безкисневому середовищі, консервуються в ньому й утворюють волокнисті частину торфу.
Щорічний приріст рослинного загалу, з якого утворюється торф, коливається від 10 до 25 мм у рік і залежить від видів рослин, кліматичних умов та типу боліт. Щорічний приріст торфу становить тільки 0,5-1 мм у рік.
Гумус, котрий зумовлює основні властивості торфу, надає йому м’якості й кольору. Найважливішими показниками торфу є ступінь розкладення та попільність.
Кам’яне вугілля — один з найбільш розповсюджених видів горючих корисних копалин. Воно виявлено на всіх континентах земної кулі. Відомо близько 3000 вугільних родовищ і басейнів.
Кам’яне вугілля утворилося з продуктів розкладу органічних залишків рослин, що зазнали зміни в умовах високого тиску навколишніх порід земної кори і порівняно високої температури.
Склад і властивості вугілля визначаються природою його матеріальної речовини, тобто початкового рослинного матеріалу, епохою та умовами перебігу першої стадії вуглеутворення, а також метаморфізмом, тобто змінами вугільної речовини, які пов’язані з подальшою історією його формування.
Значна частина викопного вугілля утворювалась із залишків рослинного світу минулих геологічних періодів за активної участі мікроорганізмів. Разом з цим для утворення вугілля була необхідною не тільки наявність таких залишків, але й певні умови, за яких ці рослинні залишки змогли б накопичуватися у великих кількостях на значних площах, зберігатися і в подальшому глибоко перетворюватися, в кінцевому підсумку переходячи у викопне вугілля, горючі сланці або беручи участь в утворенні нафтових родовищ.
Утворення вугілля відбувалось протягом багатьох геологічних періодів, під час яких неодноразово змінювалися клімат і рельєф земної поверхні, а отже, і рослинний світ. Відповідно створювалися сприятливі чи несприятливі умови для утворення вугілля.
Пласти вугілля трапляються в осадових породах усіх геологічних періодів, починаючи із силурійського, а залишки взагалі вуглистих речовин, мабуть органічного походження, відомі в більш давніх породах докембрію.
Объяснение:
