Місце розташування на тілі типів пір'я. контурні
нитчасті
пухові
пух
щетинки

Значення ґрунту в житті людини та в природі Грунт є незамінним елементом земної поверхні. Завдяки ньому забезпечується існування тварин і рослинних організмів, мікроорганізмів. Цікаво, що не тільки грунт забезпечує життєдіяльність живих істот, а й сам він є результатом їх життєдіяльності. Грунт – це одна з планетарних оболонок, яка називається ще педосфера. У ній є специфічна суміш води, ґрунтових елементів, органічних компонентів і повітря, що забезпечує процеси розкладання, переробки і трансформації хімічних сполук. А це обумовлює таке важливе значення грунту для життя людини та природи. Значення ґрунту в природі Так як в ньому сконцентрувалися енергетичні запаси, то значення грунту для рослин в тому, що він забезпечує процеси їх життєдіяльності і здійснення ними фотосинтезу. Результатом цього є утворення корисних копалин. Грунт сприяє взаємодії між великим і малим круговоротами речовин, геологічним та біологічним.

Яке значення ґрунту в житті людини? Своїм існуванням він забезпечує життєдіяльність людини і всім іншим живим організмам. Життя людини нерозривно пов’язане з грунтом, варто тільки згадати, що першими технологіями людської цивілізації були тваринництво і землеробство – найбільш ефективн використання ресурсів землі. Грунт створює сприятливі умови для життя рослин, які поступово перетворюються в органічні залишки. Завдяки ньому людство може користуватися нафтою, вугіллям, торфом, газом. Тобто грунт створює величезні резервуари енергії. До його складу входять необхідні мінеральні елементи для функціонування організму людини. В ході кругообігу геологічних і органічних компонентів, вони вивільняються в атмосферу і гідросферу, стаючи джерелом органічного синтезу. Господарське значення грунтів в тому, що вони є засобом для виробництва тваринницької та сільськогосподарської продукції. Від нього залежить наше майбутнє. Також грунти необхідні для створення доріг і жител. Крім того, грунт знешкоджує небезпечні радіоактивні речовини, хімічні сполуки, вірусні та бактеріальні збудники, які шкідливі для людства і тварин.

Листопад
опадение листьев у растений, обычно у деревьев и кустарников, изредка — у трав (крапива, недотрога) . Листья могут опадать массой в определённый период или постепенно, по одному в течение длительного времени. Если растения на какой-либо срок теряют все листья, их называют листопадными. Листопадные деревья во влажно-тропических лесах стоят без листьев иногда всего несколько дней. Вечнозелёные растения несут листья круглый год, сменяя их периодически или постепенно. Л. — нормальный физиологический процесс, связанный со старением листьев. Лист живёт обычно менее 1 года, реже до 2—5 лет, очень редко — 25 и более лет (у ели Шренка) . Перед Л. в листьях происходят глубокие биохимические, физиологические и структурные изменения. Зелёный пигмент — Хлорофилл обычно разрушается; более стойкие — жёлтые и оранжевые пигменты — Каротиноиды сохраняются дольше и обусловливают осеннюю окраску листьев. Питательные вещества, особенно белки, из клеток стареющего листа оттекают в запасающие органы, к точкам роста и к растущим молодым листьям. В старых листьях часто накапливаются некоторые соли и образуются кристаллы щавелевокислого кальция. Механизм Л. связан с появлением у основания листа так называемого отделительного слоя из легко разъединяющихся паренхимных клеток. Проводящие пучки, удерживающие лист на стебле, разрываются под тяжестью листа и порывами ветра. В некоторых случаях (при резких понижениях температуры, засухе, появлении вредных газов в воздухе и т. д. ) листья могут быстро отмирать, не успев образовать отделительный слой, и вследствие этого долго держатся на растении в засохшем состоянии. Листопадность характерна главным образом для растений климатических поясов с ярко выраженным неблагоприятным сезоном: в умеренной зоне — зимой, в субтропической и тропической — в период засухи. Л. — выработанное в процессе эволюции при к уменьшению в неблагоприятных условиях поверхности надземных органов, что сокращает потерю влаги, в многоснежные зимы предотвращает поломку ветвей под тяжестью снега.
У древесных растений умеренных широт подготовка к осеннему Л. начинается задолго до наступления морозов в связи с изменением длины светового дня. У многих вечнозелёных растений периодический Л. связан с развёртыванием молодых листьев (весной, летом) .
Т. И. Серебрякова.