головной мозг взрослой лягушки помещается в черепной коробке таким образом, что его наиболее широкая часть (зрительные доли) располагается между двумя ушными капсулами, или переднеушными костями. обычные 5 отделов головного мозга — продолговатый мозг, мозжечок, средний мозг, промежуточный и
передний — хорошо заметны только при рассмотрении со спинной стороны. продолговатый мозг (medulla oblongata = myelencephalon) представляет собой непосредственное продолжение спинного. его спинная стенка утончена, и перед ней в форме небольшого поперечного валика лежит мозжечок (cerebellum =
metencephalon). средний мозг (mesencephalon) несет на своей спинной поверхности округлые зрительные доли (lobi optici). с нижней стороны средний мозг образует мозговые ножки (реdunсuli cerebri), прикрытые нижним мозговым придатком и воронкой и ограниченные спереди зрительным трактом. спинная крыша
промежуточного мозга (diencephaion = thalamencephalon) несет надмозговые придатки, а его нижняя поверхность —воронку.
рис. 1. головной мозг (а — сверху, б — сбоку, в — снизу). римскими цифрами обозначен порядок головных нервов:
1 — затылочный полюс полушарий, 2— несимметричный , 3 —
зрительный тракт, 4 — обонятельный нерв, 5 — обонятельные доли, 6— краевая ямка, 7 — стреловидная щель, 8—полушарие переднего мозга, 9 — передний надмозговой придаток, 10 — непарная спайка, 11 — задний надмозговой придаток (эпифиз), 12— промежуточный мозг, 13 — зрительная доля, 14 — мозжечок, 15 —
слуховой гребень, 16 — промежуточная бороздка, 17— конечная пластинка, 18 — зрительная хиазма, 19 — воронка, 20 — нижний мозговой придаток (гипофиз), 21 — отхождение группы нерва, 22 — нижняя часть полушарий, 23 — пучковая возвышенность, 24 — возвышенность между ножками, 25 — второй спинномозговой
нерв.
Кров - липка, солонувата на смак рідина, що циркулює по кровоносній системі та об'єднує весь організм в єдине ціле. В організмі людини кров становить 7,7% від загальної маси тіла. Швидка втрата 1/3 частини крові є небезпечною для життя людини
Кров - рідка сполучна тканина.
Механізм формування
Еритроцит зовні вкритий мембраною, а всередині майже повністю заповнений білковою речовиною - гемоглобіном (Нв). Нв складається з білка глобіну (600 Н) і залізовмісної сполуки - гемму (Ч, А. Fe) (С3032 Н4816 О872 N780 S8 Fe4). В 1 л крові міститься 140-160 г Нв.
Основна функція Нв - транспортування кисню від легенів до тканин. У легенях під час вдиху Нв тимчасово з'єднується у нестійку сполуку, що називається оксигемоглобіном (Нв + О2 → НвО2). Кров, яка насичена О2 - артеріальна, має яскраво-червоний колір. У тканинах Нв приєднує СО2 (Нв + СО2 → НвСО2 - карбгемоглобін, також нестійка сполука). Кров насичена СО2 - венозна, темно-червоного забарвлення (10% СО2 переносить
В 1901 році австрійський вчений Ландштейнер, а після нього чеський медик Янський довели, що в людей існують 4 основні групи крові, які успадковуються від батьків за певними законами генетики. Їх позначають І (О), ІІ (А), ІІІ (В), ІV (АВ). В Європі найчастіше трапляються перша - 46%, друга - 42%, рідше третя - 9%, найрідше - четверта 3%.
Групова належність крові залежить від особливих склеювальних речовин (білків) - аглютиногенів (А і В), що містяться в еритроцитах, та аглютинінів (λ і β), що є у плазмі крові.
В крові одної особи ніколи немає збігу однойменного аглютиніну й аглютиногену (λ з А, β з В), помилкове змішування їх під час переливання крові приводить до склеювання або аглютинації еритроцитів і наступного гемолізу з утворенням токсичних речовин.
Групи крові
Аглютиногени в еритроцитах
Аглютиніни в плазмі
І (О)
Немає
λ і β
ІІ (А)
А
β
ІІІ (В)
В
λ
ІV (АВ)
АВ
немає
