Одні з них живуть на поверхні землі, інші ведуть водний б життя. Є серед тварин і такі, що опанували повітряний простір. Навіть під землею в ґрунті, куди не проникають сонячні промені, також живуть тварини.
Чимало тварин живе на тілі чи в тілі інших тварин, людей і рослин, живлячись за їх рахунок. Таких тварин називають паразитами.
Як і рослини, тварини живуть у різних умовах. Це позначається на особливостях їх будови. Кожен знає, як добре пристосовані риби до життя у воді, а птахи – літання. У тварин, що живуть у пустинях, є багато пристосувань, що дають їм змогу жити довгий час без води, витримувати велику спеку.
Відмінність умов існування тварин на Землі є причиною величезної різноманітності тваринного світу. Тварини відрізняються своєю формою, розмірами, забарвленням та здатністю пристосовуватись і жити в різних умовах.
Форма тіла тварин дуже різноманітна. Іноді вона буває просто дивовижна. Наприклад деякі морські тварини зовнішнім видом нагадують чарівні квіти не менше відрізняються тварини і своїми розмірами. Зоологія вивчає цілий світ таких дрібних тварин, яких можна побачити лише за до мікроскопа при великому збільшенні. Поряд з подібними дрібнісінькими істотами на землі зустрічаються такі величезні тварини, як слони і кити. Завдання Зоології – вивчати будову й життя різноманітних тварин, умови їх існування та поширення на земній кулі, розробляти переробки тваринного світу в бажаному для людини напрямі.
Характерні ознаки тварин. Хоч тварини дуже різноманітні, всі вони мають чи мало різних спільних ознак. Тіло їх завжди складається різних клітин. Тварини рухаються і дихають. При диханні вони вбирають кисень і виділяють вуглекислий газ. Всі тварини живляться, споживаючи різні поживні речовини.
Тварини ростуть і розвиваються. Вони відповідають на різноманітні подразнення, що надходять з навколишнього середовища. Така властивість у багатьох тварин пов’язана з наявністю у них нервової системи, та органів чуття – очей, вух тощо. За до нервової системи та органів чуття вони зв’язані, з середовищем що їх оточує. Тварини розмножуються, тобто дають початок подібним до себе живим істотам.
Спільні ознаки рослин і тварин вказують на єдність рослинного і тваринного, на їх спільне походження. Як встановила сучасна наука, перші живі істоти виникли з речовин неживої природи мільйони років тому у чому ж полягає основа відмінність між тваринами і рослинами? Тварини відрізняються рослин на сам перед живлення. Як ми знаємо з ботаніки, рослини, використовуючи за до хлорофілу енергію сонячного світла, самі переробляють неорганічні речовини на органічні.
У тілі тварин є тканини, органи і системи органів, яких немає у рослин. Зокрема, у рослин немає нервової системи.
Поняття про філогенез. Ч. Дарвіна значно доповнили і розширили його послідовники, і як закінчена система поглядів воно остаточно сформувалось на початку ХХ сторіччя під назвою класичний дарвінізм.
Найбільший внесок у розвиток дарвінізму того часу зробив знаменитий німецький учений Е. Геккель - засновник філогенетичного напряму в цьому вченні. Він звернув увагу на те, що протягом історичного розвитку певної систематичної групи ті організми, котрі зазнали еволюційних змін, передають нащадкам свої властивості. Отже, філогенез-це історичний розвиток як усього живого загалом, так і окремих груп (видів, родів, родин і т. д. до царств включно). Для визначення філогенезу певної групи він запропонував метод потрійного паралелізму: зіставлення даних палеонтології, порівняльних анатомії та ембріології (онтогенезу).
Дослідження решток викопних організмів та порівняння їх із сучасними видами, а також порівняння будови сучасних видів між собою дають змогу виявити певні відміни між ними, а також встановити напрями історичних змін як окремих рис будови, так і типу організації в цілому. Таким чином, викопні й сучасні форми ніби зв’язуються в єдиний філогенетичний ряд-послідовність історичних змін організмів у цілому чи їхніх окремих органів у межах певної систематичної групи.
Для пояснення походження кількох видів нащадків від спільних предків Ч. Дарвін ввів поняття дивергенції – явище розходження ознак у нащадків як наслідок пристосувань як особин предкового виду до різних умов довкілля. Геккель дійшов висновку, що всі нащадки певного виду які виникли завдяки дивергенції, мають єдине походження. Він запропонував принципи побудови природної філогенетичної класифікації, яка ґрунтується на походженні від спільного предка, розробив б графічного зображення філогенезу у вигляді філогенетичних дерев, або дендрограм, а також побудував перші філогенетичні схеми розвитку живих організмів.
Дослідження різноманіття адоптацій. Велике значення мало вивчення різноманіття адоптацій організмів та їхнє пояснення з позицій дарвінізму.
