ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Усім відоме значення слова «пароль»? За паролем визначають своїх» та «чужих». На нашому уроці «свої» повинні назвати одну з ознак тварин. Будьте уважними, бо інакше ми не зможемо рухатися вперед у засвоєнні нових знань про поведінку тварин. (учні по черзі називають ознаку тварин і пояснюють яке вона має відношення до поведінки)н-д:молочні залози, ікла, довгі кігті, різці, павутинні залози, пахучі залози.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.
Територіальна поведінка розвинулася як б запобігання серйозним зіткненням між представниками одного і того ж виду.Багато видів тварин захищають свій притулок і джерела їжі від конкурентів. Зазвичай, щоб відігнати чужака, досить прийняти загрозливу позу, тому бійки між тваринами відбуваються нечасто. Так з'являються складні і дуже красиві ритуальні поєдинки.
Боротьба за територію.
На початку періоду розмноження плазуни починають агресивно охороняти свою територію. У них розвинулися різні форми поведінки, що служать для залякування можливих конкурентів і самооборони. Так, австралійська плащоносна ящірка виганяє суперників, розкриваючи великий комір на шиї, утворений складками шкіри, які в спокійному стані тісно прилягають до тіла. Крім того, вона широко роззявляє пащу, демонструючи страхітливу яскраво-червону глотку. Північний червононосий аноліс також оберігає свої володіння і часто в шлюбний період збільшує їх у двадцять разів. Вороги біжать врозтіч, побачивши його роздутий великий шийний мішок та блакитні й червоні плями, що з’являються на шкірі.
Дихальна система людини – сукупність органів, що забезпечують дихання (газообмін між вдихуваним атмосферним повітрям і кров’ю). Усі клітини організму повинні отримувати кисень, щоб перетворювати в енергію поживні речовини їжі, що переносяться кров’ю, і регенерувати.
Функції дихальної системи
1. Найважливіша функція полягає в газообміні – постачанні організму кисню і виведенні вуглекислоти або вуглекислого газу, що є кінцевим продуктом обміну речовин. Дихання у людини включає зовнішнє дихання і клітинне ( внутрішнє).
2. Бар’єрна – механічний і імунний захист організму від шкідливих компонентів вдихуваного повітря. У легені з довкілля поступає повітря, що містить різні домішки у вигляді неорганічних і органічних часток тваринного і рослинного походження, газоподібних речовин і аерозолів, а також інфекційних агентів: вірусів, бактерій та ін. Очищення вдихуваного повітря від сторонніх домішок здійснюється за до таких механізмів:
а) механічне очищення повітря (фільтрація повітря в порожнині носа, осадження на слизовій оболонці дихальних шляхів і виведення за до секрету; чхання і кашель);
б) дія клітинних (фагоцитоз) і гуморальних (лізоцим, інтерферон, лактоферин, імуноглобуліни) чинників неспецифічного захисту. Інтерферон зменшує кількість вірусів, які колонізують клітини, лактоферин зв’язує залізо, необхідне для життєдіяльності бактерій і завдяки цьому чинить бактеріостатичну дію. Лізоцим розщеплює глікозоаміноглікани клітинної оболонки мікробів, після чого вони стають нежиттєздатними.
3. Терморегуляція організму.
4. Голосоутворення.
5. Нюх.
Легенева тканина також відіграє важливу роль в таких процесах як: синтез гормонів, водно-сольовий і ліпідний обміни. У розвиненій судинній системі легенів відбувається депонування крові.
Дихальні шляхи розділяють на два відділи: верхні повітряносні (дихальні) шляхи і нижні повітряносні (дихальні) шляхи .
Объяснение:
