Первое правило: одежда должна быть многослойной, чем больше слоев из одежды на вас надето, тем вам будет теплее. Второе правило: состав волокон одежды. находящейся непосредственно на вашем теле, должен быть 100% хлопком, затем следует надеть одежду из натуральной шерсти ( желательно шерсть ламы- мериноса, верблюжья шерсть, собачья шерсть, пух кролика, овечья и козья шерсть). Если температура воздуха на улице очень низкая, а вам придется длительное время находиться на открытом воздухе, тогда слоев одежды из шерсти может быть несколько. Правило третье: верхний слой одежды должен иметь плотную структуру. Он не должен продуваться ветром и вода не должна проникать во внутренние слои одежды. Все эти правила нужно распространить не только на верхнюю часть тела, но и на ноги. Возникает встречный вопрос: куда сложить всю эту одежду, когда заходишь в помещение? Конечно, находиться помещении тепло одетым - это недопустимо. Поэтому зайдя в здание следует снять с себя верхнюю одежду и желательно переобуться. Хорошо в качестве зимней обуви зарекомендовали себя Угги и валенки
ответ:МЕТА: навчитися визначати акомодаційну здатність ока та вміти пояснити її. Виявити узгоджений зіничний рефлекс на світло.
ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: аркуш білого паперу з отвором посередині (2-3 мм) та літерами різних розмірів навколо нього, шкільна дошка.
ХІД РОБОТИ
Робота виконується в парі
1. Один учень (експериментатор) чітко пише слово, наприклад «акомодація», на дошці, на відстані 3-3,5м від досліджуваного.
2. Експериментатор підносить досліджуваному аркуш паперу з літерами та отвором на відстані 12-15 см від його очей. Він розміщує аркуш так, щоб літери на папері було чітко видно, а через отвір можна було читати текст, написаний на дошці.
3. Досліджуваний через отвір у папері одним оком (друге прикриває) читає напис на дошці. Як при цьому він бачить літери на папері?
4. Поверніть досліджуваного обличчям до світла й зверніть увагу на ширину його зіниць і на те, що в них однаковий діаметр.
5. На 10-15 с прикрийте рукою одне око досліджуваного, який стоїть обличчям до світла, та за розширенням зіниці не тільки закритого, а й незакритого ока (синхронність реакції).
6. Швидко відведіть руку від ока й знову визначте ширину зіниць. При цьому буде помітне швидке одночасне звуження обох зіниць.
ВИСНОВОК
ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Око людини — своєрідна оптична система, у якій є світлочутливий екран: сітківка та світлозаломлювальні утворення, головним чином — рогівка й кришталик.
Оптична система ока має забезпечувати чітке зображення предмета на сітківці. Після заломлення світлових променів у кришталику утворюється зменшене зворотне зображення предмета на сітківці. У зоровому центрі головного мозку відбувається аналіз зображення, унаслідок чого воно «перевертається», тобто сприймається таким, яким є насправді. Для чіткого бачення предмета необхідно, щоб промені, які відходять від нього, сфокусувалися на сітківці. Коли людина дивиться на далекі предмети, їх зображення фокусуються на сітківці і їх видно чітко. Водночас близькі предмети людина бачить нечітко, оскільки промені від них фокусуються за сітківкою. Саме через це одночасно й однаково чітко бачити предмети, які віддалені від очей на різну відстань, неможливо. Пристосування ока до чіткого бачення предметів, віддалених на різну відстань, називається акомодацією. Під час цього процесу змінюється кривизна кришталика, а отже — його заломлювальна здатність. Коли людина розглядає близькі предмети, кришталик стає опуклішим, завдяки чому промені, які розходяться від світлової точки, сходяться на сітківці. Дія механізму акомодації ока виражається у скороченні війчастих м’язів, які здатні змінювати опуклість кришталика, що регулюється парасимпатичними нервовими волокнами.
Синхронність реакції зіниць обумовлює вегетативна іннервація зіничних реакцій. Симпатична частина вегетативної нервової системи обумовлює звуження зіниць, а парасимпатична частина — розширення їх. Узгодженість реакцій зіниць на світло обумовлена двобічним контролем з боку півкуль головного мозку.
