Лейкоциты – клетки крови, основная функция которых – бороться с инфекционными агентами.
Определение количества эритроцитов является неотъемлемой частью лейкоцитарной формулы и отдельно не производится.
Синонимы русские
Белые кровяные тельца, белые кровяные клетки.
Синонимы английские
White Blood Cell Count, WBC count, Leukocyte count, White count.
Единицы измерения
*10^9/л (10 в ст. 9/л).
Для чего используется этот анализ?
Для выявления инфекции, воспаления или онкологического заболевания – на их наличие указывает увеличение числа лейкоцитов. Значительное же уменьшение их количества может говорить о снижении иммунитета.
Когда назначается исследование?
В случае подозрения на инфекцию, воспаление или на состояния, при которых изменяется количество лейкоцитов, а также для наблюдения за эффективностью лечения таких заболеваний.
Какой биоматериал можно использовать для исследования?
Венозную или капиллярную кровь.
Общая информация об исследовании
Лейкоциты – клетки крови, которые образуются в костном мозге. Основная их функция – бороться с инфекцией и повреждением тканей. Выделяют пять типов лейкоцитов, которые отличаются по внешнему виду и выполняемым функциям: эозинофилы, базофилы, нейтрофилы, лимфоциты и моноциты. Они присутствуют в организме в относительно стабильных пропорциях и, хотя их численность может значительно изменяться в течение дня, в норме обычно остаются в пределах референсных значений.
Лейкоциты образуются из стволовых клеток костного мозга и в процессе созревания проходят ряд промежуточных стадий, в ходе которых клетка и содержащееся в ней ядро уменьшаются. В кровоток должны попадать только зрелые лейкоциты. Они живут недолго, так что происходит их постоянное обновление. Производство лейкоцитов в костном мозге возрастает в ответ на любое повреждение тканей, это часть нормального воспалительного ответа. Цель воспалительного ответа – отграничение повреждения, удаление вызвавшего его причинного фактора и восстановление ткани.
Разные типы лейкоцитов имеют несколько разные функции, однако они к координированным взаимодействиям с использованием определенных веществ – цитокинов.
Значительное увеличение количества лейкоцитов (свыше 100 х 1012/л) может делать кровь более вязкой, что приводить к головной боли, повышению артериального давления и расстройствам зрения. Если количество нейтрофильных лейкоцитов снижается и становится меньше 1 х 1012/л, то возрастает риск возникновения инфекций, их течение становится более тяжелым. При этом инфекцию могут вызывать микробы, в обычном состоянии "дружественные" по отношению к организму.
Для чего используется и Когда назначается исследование?
Данное исследование обычно входит в рутинный общий анализ крови.
Повышение количества лейкоцитов (лейкоцитоз выявить инфекцию и воспаление.
Значительное увеличение количества лейкоцитов (больше 50-100 тысяч х 1012/л), как правило, свидетельствует о злокачественной опухоли костного мозга и требует обращения к врачу.
Снижение количества лейкоцитов (лейкопения) встречается гораздо реже, чем лейкоцитоз. Оно чаще всего указывает на вирусную инфекцию, однако может быть признаком более опасных заболеваний, таких как СПИД или апластическая анемия.
Применение лучевой терапии или некоторых лекарств (в частности, цитостатиков) может приводить к снижению числа лейкоцитов, поэтому их количество отслеживается для своевременной коррекции терапии.
Помимо прочего, это исследование проводят при лечении лейкозов для оценки эффективности терапии.
Объяснение:
Объяснение:
ПОВЕДІНКОВИЙ АКТ - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом безпосереднього контакту з об'єктами середовища. У тварин є багато поведінкових актів, які наче окремі пазли формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, ключові стимули, завершальний акт.
Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу.
Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.
Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за до органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.
Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій, що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.
Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.
Стимули (сигнальні подразники) - це різноманітні за природою сигнали, що використовуються тваринами для впливів на поведінку. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.
Мотиваційні стимули - це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної потреби й готують організм до відповідної активності. Так, у пташенят сріблястої чайки чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.
Пускові (ключові) стимули - це сигнали, які вникають інстинктивні реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо. Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма.
Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят.
Завершальні стимули - це зовнішні чи внутрішні сигнали, які викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.
