Животных (запиши в ответе цифры в порядке возрастания. пример: 246):

1) характеризуется перемещением части клеточного материала с поверхности бластулы внутрь;
2) процесс завершается образованием бластулы;
3) образующиеся клетки с каждым делением уменьшаются в размерах;
4) процесс завершается образованием двухслойного зародыша;
5) образующиеся клетки называют бластомерами;
6) клетки делятся мейозом.

​

Життєва форма рослин — морфологічна будова рослин, що склалася у процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді їх пристосування до умов життя.

Є ряд класифікацій життєвих форм рослин, в основі яких лежить різний підхід до їх вивчення.

Термін «життєва форма» щодо рослин був запропонований в 80-х рр. XIX століття відомим данським ботаніком Вармінгом (1884). Він розумів під цим поняттям «форму, в якій вегетативне тіло рослини (індивіда) знаходиться в гармонії із зовнішнім середовищем протягом всього його життя, від колиски до труни, від сімені до відмирання».

Таке визначення виявилося дуже ємним. По-перше, воно підкреслювало, що життєва форма рослини не залишається постійною, а може мінятися у міру дорослішання і старіння. По-друге, у визначенні сказано, що найважливішу роль в становленні життєвої форми відіграє зовнішнє середовище. Але це, звичайно, не означає, що життєва форма будь-якої рослини нескінченно пластична і залежить тільки від безпосередньо діючих в даний момент умов. Кожен вид рослин реагує на зовнішні дії в рамках своїх спадково закріплених можливостей. Суниця, наприклад, не стане розлогим деревом навіть за найсприятливіших для росту і галуження умов. Кажучи про гармонію із зовнішнім середовищем, ми маємо на увазі, що в життєвій формі кожного виду, що склалася, виявляються риси спадкової, виробленої в процесі природного відбору пристосованості до певного комплексу зовнішніх чинників.

Поняття «Життєва форма» та «форма росту» вживаються як синоніми, незважаючи на спроби прив'язати поняття форми росту до типів галуження.[1] Більшість систем життєвих форм розроблені лише для судинних рослин.

Объяснение:

Роль голосеменных в природе. Голосеменные образуют хвойные и смешанные леса, занимающие огромные площади. Они обогащают воздух кислородом, поэтому их часто называют «легкими планеты». Леса регулируют таяние снега, уровень воды в реках, поглощают шумы, ослабляют силу ветров, закрепляют пески. Лес – место обитания многих видов животных, которые питаются побегами, семенами, шишками хвойных растений.

Роль голосеменных в хозяйственной деятельности человека. Древесина голосеменных – ценное сырье для изготовления мебели, шпал для железнодорожных путей, опор мостов, столбов линий электропередач, креплений проходов шахт. Большое количество древесины до сих пор используют в качестве топлива. Длинные волокна древесины ели придают ей особую ценность как сырью для изготовления высококачественных сортов бумаги. Однако интенсивное использование древесины голосеменных в различных отраслях хозяйства вызвало массовую вырубку лесов, наносящую значительный вред нашей планете. Поэтому необходимо заботиться о возобновлении лесных насаждений.
Хвоя богата витаминами, особенно витамином С. Ее отвар используют для лечения и профилактики некоторых заболеваний. Сжигая древесину ели, получают активированный уголь, используемый для лечения разнообразных отравлений и очистки кишечника (например, при отравлении грибами).
Смолу хвойных растений широко используют в медицине для лечения ран, ожогов. Особую ценность представляет смола пихты, из которой получают особое вещество – камфору. Она улучшает деятельность сердечной мышцы, поэтому ее используют при заболеваниях сердца. Камфора также входит в состав различных обезбаливающих препаратов. Из смолы добывают много ценных для химической промышленности веществ (например, растворитель для масляных красок – скипидар). Эфирные масла (летучие вещества, которые сильно и, как правило, приятно пахнут), полученные из смолы, используют при изготовлении парфюмерных изделий, в кондитерской и медицинской промышленности.