Объяснение:
Модели островной биогеографии (англ. island biogeography) были предложены Робертом Макартуром и Э. О. Уилсоном (1967)[1] для объяснения того факта, что на каждом из K островов, входящих в состав архипелага, обитает меньше видов, чем на равной по площади территории на материке в тех же местах обитания. S1, S2, S3 … Sk <S0 числа видов на той же территории материка и меньше P, где P — общее число видов данной группы, обитающих на данной территории, видовой фонд, из которого пополняются виды для заселения материка и/или перераспределения видов внутри материка.
Теория островной биогеографии
Изображение
Тому що так вони економлюють енергію. Попереду летить найсильніший та найвитриваліший птах —вожак. Коли лідер, летить на чолі клина, робить змах крилом, то в повітрі утворюються завихрення і висхідні потоки, які значно полегшують політ птахів, що летять за ним. кожний наступний птах користується перевагами, які виникають в результаті помахів крил летить перед нею - члена зграї. Згідно з проведеними підрахунками, такий іб побудови під час далеких перельотів дозволяє заощадити до 25% енергії. самі старі і слабкі птахи летять завжди в кінці зграї, там, де опір повітрю мінімальний. Ватажок не завжди летить попереду зграї, з часом він втомлю'ться і відправляється в кінець зграї, щоб відновити сили, а потім повертається на своє місце.
