Запрещено разговаривать, отвлекать внимание ученика, выполняющего упражнение.
3.2. Не выполнять упражнения на спортивных снарядах без учителя или его а также без страховки.
3.3. Не выполнять упражнения на спортивных снарядах с влажными ладонями.
3.4. Не выполнять упражнения на гимнастических матах без разминки мышц шеи, рук и спины.
3.5. Не стоять близко к спортивному снаряду при выполнении упражнений другим обучающимся.
3.6 При выполнении прыжков и соскоков со спортивных снарядов приземляться мягко, на носки ступней, пружинисто приседая.
3.7. При выполнении упражнений потоком (один за другим) соблюдать достаточные интервалы, чтобы не было столкновений.
3.8. Запрещено без учителя изменять высоту гимнастических снарядов.
3.9. Запрещено пользоваться телефоном и другими отвлекающими внимание предметами.
Объяснение:
ответ:Історично давно люди використовували різноманітні природні матеріали для виготовлення прикрас. На початку це було яскраво забарвлені «насіння» рослин, квіти та їх бутони, морські та річкові мушлі, різноманітні морські камінчики незвичної форми, також — коштовні і напівкоштовні камені, і нарешті, металеві і скляні намиста.
Найдавніші намистини, вік яких перевищує 40 000 років, були знайдені американськими археологами при розкопках у Кенії (Африка).
Стародавня Русь вважається царством скляних намист та браслетів, скроневих кілець: доля їх серед найдених при розкопках перевищує дві третини. Потім ідуть намиста бурштинові, із сердоліку, кришталю, аметисту, а також із кістки, глини, бронзи, срібла і золота.
Починаючи з ХІ ст. на Русі одним з найулюбленіших матеріалів для ремесла бісероплетіння були морські та річкові перлини. Їх використовували для оздоблення ікон, жіночого та чоловічого одягу, тіар для священиків.
Перлина була головним матеріалом для майстринь, які працювали в царських «світлицях», де шився одяг для членів царської родини, вироблялися подарунки для церкви і монастирів.
Пізніше з цією ж метою почали використовувати бісер. Спочатку ним лише підкреслювали контур малюнка перлових і золотошвейних робіт. Найбільша кількість кольорів бісеру була створена в Західній Європі в XIX ст. Особливо уславилися майстерні по виготовленню бісера та скляруса в Богемії (сучасна Чехія). При реставрації речей з бісеру і зараз часто використовують бісер з скляних майстерень Чехії через досить широкий спектр товарного бісеру. Проте найкращим вважають бісер японських виробників (Toho та Miuki)[джерело?].
Вироби з бісеру прикрасили закладки для книг, гаманці, сумочки, картини, підсвічники, письмове приладдя — все це робилося з індивідуальними смаком. Досить модними були бісерні панно, на яких зображали міські і сільські пейзажі. Дуже часто в таких виробах вишивальниці копіювали роботи видатних художників. Відомі унікальні речі твори декоративно-ужиткового мистецтва в техніці бісероплетіння — наприклад, скатертини.
Намистини по різному поєднують з основою — шитвом, плетінням, інкрустацією, ткацтвом, аплікацією (коли готовий невеликий твір нашивають на тканину іншого характеру. Виробами з бісеру прикрашали також меблі (камінні екрани, стільці, столики). В Російській імперії бісероплетіння мало значне поширення в добу сентименталізму, ампіру, еклектики. Вироби тої доби тяжіють до емблем, гірлянд, зображень квітів і рослинних орнаментів, метеликів, іноді з додатками написів і посвят.
існувала низка підручників та альбомів зразків для майстринь бісероплетіння. Ці альбоми зразків та стародавні вироби з бісеру увійшли до експозицій багатьох музеїв Європи як характерна риса доби кінця 18 — середини 19 століть.
Объяснение:
