Оноре де Бальзак "Гобсек"
за малюнком можна визначити портрет героя
Портрет Гобсека
Лице: «місячний лик»; «жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота»; «риси здавалися відлитими в бронзі»; глибокі зморшки «мережать» його обличчя; «густі чорні брови».
Волосся: гладеньке, акуратно причесане, «із сивиною попелясто-сірого кольору».
Очі: «жовті, як у куниці»,«майже без вій», «боялися світла»; «дашок старого кашкета надійно захищав очі від світла».
Ніс: «гострий», «подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик».
Губи: «тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта».
Голос: «тихий, лагідний», Гобсек «ніколи не сердиться»; говорить про гроші «тоненьким голоском, схожим на звук флейти», в яку забули вставити мундштук.
Вік: угадати неможливо, бо здається, чи то він «завчасу постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість».
Монастырь св. Пантелеимона расположен на берегу небольшой бухты на юго-западе Афонской горы между пристанью Дафни и монастырем Ксенофонт.
Первый русский монастырь на Афоне был основан во времена святого равноапостольного князя Владимира и назывался обителью Богородицы Ксилургу. Во второй половине XII в., вследствие многочисленнос ти, братия переселилась в. скит Нагорный Русик, а в конце XVIII столетия иноки переселились на берег моря в обитель с храмом Вознесения Господня на месте нынешнего Пантелеимонова монастыря.
В XVIII в. монастырь перешел к грекам. Возвращение русских иноков началось в 30-е гг. XIX в. Расцвет обители приходится на конец XIX ― начало XX вв. В 1912 г. братия монастыря насчитывала до 1800 человек. После революции, вследствие разрыва связей с Россией и систематического вытеснения русских со Святой Горы, численность братии стала быстро сокращаться. В конце 1960-х гг. в монастыре оставалось всего 7 престарелых монахов. На настоящий момент их вместе с послушниками ― более 100 человек.
