Відкрити головне меню
Вікіпедія
Знайти
Історія США
аспект історії
Мова
Завантажити гати
Редагувати
Прапор США в роки американської революції
Дата початку історії Сполучених Штатів є предметом гострих дебатів серед істориків. Старі підручники починаються, переважно, із прибуття Христофора Колумба 12 жовтня 1492 року і особливо підкреслюють європейський фон колонізації Америки. В останні десятиліття американські школи та університети, як правило, відійшли від традиційного опису, включивши в історіографію колоніального періоду минуле корінних американців.
Корінні мешканці жили на території сучасних Сполучених Штатів протягом кількох тисяч років, перш ніж перші європейські колоністи ступили на відкритий континент. Перші поселенці прибули в основному з Англії, початком їх переселення стала подорож до берегів сучасної Нової Англії Джона Кабота, який знаходився на англійській службі. Інший великий мореплавець Хуан Понсе де Леон започаткував колонізацію Америки іспанськими колоністами. Вони заснували невеликі поселення у Флориді і на південному заході США. Французи оселились уздовж річки Міссісіпі і узбережжя Мексиканської затоки.
До 1770-х років тринадцять британських колоній від Нью-Гемпшира на півночі до Джорджії на півдні нараховували вже два з половиною мільйони чоловік, що проживали уздовж Атлантичного узбережжя на схід від Аппалачів. Після закінчення франко-індіанських воєн 1760-х років метрополія наклала на переселенців ряд нових податків, відкинувши аргументи колоністів про те, що будь-які нові збори повинні схвалюватись ними. Податковий опір, зокрема Бостонське чаювання (1773), призвів до прийняття британським парламентом законів про покарання («Нестерпні закони»), покликаних покласти край самоврядуванню в штаті Массачусетс.
Сьогоднішній прапор США
Незабаром після цього між Англією та її колоніями в 1775 році спалахнула революційна війна. Погано забезпечені і слабо навчені американці протистояли чисельнішим і краще озброєним англійським військам. Переломним моментом у війні стала поразка британської армії в битві під Саратогою. Завдяки широкомасштабній військовій та фінансовій підтримці з боку Франції і талановитому командуванню генерала Джорджа Вашингтона, американські патріоти здобули в 1781 остаточну перемогу. Незадовго до цього 4 липня 1776 року Другий Континентальний конгрес прийняв Декларацію незалежності Сполучених Штатів, якою підтвердив існування не сукупності розрізнених колоній, а єдиної американської нації.
Мирний договір 1783 року змусив Велику Британію визнати незалежність нової держави. Однак центральний уряд новоствореної Конфедерації виявився неефективним у забезпеченні стабільності, оскільки не мав достатніх повноважень. Скликана Філадельфійська конвенція прийняла нову Конституцію, яка набрала чинності в 1789 році. У 1791 до неї був доданий Білль про права, який містив гарантії невід'ємних свобод. За президентства Вашингтона було створено сильний центральний уряд, а в роки правління Томаса Джеферсона США викупили у Франції Луїзіану, подвоївши таким чином розміри країни.
Альтернативний текст
Формування території США 1750—2008 роки
Підтримувані вірою в явне призначення американці поступово розширили свою територію до Тихого океану. Швидкими темпами йшло зростання населення, досягнувши 7,2 мільйона в 1810 році, 32 млн. в 1860 році, 76 млн. в 1900 році, 132 млн. в 1940 році і 321 мільйона у 2015 році. Економічний ріст за обсягом ВВП відбувався ще швидше. Розширення території було обумовлене пошуками недорогих земель для фермерів і рабовласників. Питання рабства ставало все більш суперечливим і слугувало причиною політичних і конституційних суперечок. Після того як в 1860 році президентом обрали Авраама Лінкольна, який виступав за скасування рабовласництва, 11 південних штатів вийшли з Союзу і заявили про свою незалежність, оголосивши себе Конфедеративними Штатами Америки.
Художник был меценатом и очень много сделал для своего родного города. В 1888 году Айвазовский строительство водопровода в Феодосии, которая тогда испытывала нехватку пресной воды. Пользование водопроводом было платным, однако пить воду из фонтана на Новобазарной площади можно было бесплатно: где-то рядом всегда стояла серебряная кружка с надписью: «Выпейте за здоровье Ивана Константиновича и его семьи». Кстати, фонтан также был построен на деньги Айвазовского.
Творчество
И. К. Айвазовский. Девятый вал. 1850
Айвазовский был в первую очередь маринист. Зачастую сюжет картины является лишь предлогом для написания морских волн, как, например, на картине «Наполеон на острове Святой Елены», где фигура Наполеона занимает ничтожно малое на холсте. Метод работы художника заключался в том, что он не писал своих картин с натуры, а восстанавливал их по памяти, с схематичных рисунков.
В 1845 году морская географическая экспедиция под руководством Ф. П. Литке, в составе которой был Иван Константинович, отправилась к берегам Малой Азии. Тогда Константинополь покорил художника. После окончания экспедиции он написал большое количество работ, в том числе и с видами Константинополя.
Конец сороковых и первая половина пятидесятых годов XIX века ознаменовались рядом крупных для художника событий, оказавших решающее влияние на дальнейшее развитие его творчества и на судьбу самой Феодосии: женитьба в 1848 году, постройка в Феодосии художественной мастерской (школы живописи в Крыму), первые археологические раскопки в Феодосии в 1853 году [23]. В 1850 году он пишет знаменитую картину «Девятый вал», находящуюся сейчас в Государственном Русском музее. Она явилась не только синтезом его творчества за предшествующее десятилетие, но и самым ярким произведением романтического направления в русской живописи [23].
Бриг «Меркурий» после победы над двумя турецкими судами встречается с русской эскадрой. 1848
Свою третью поездку в Константинополь И. К. Айвазовский совершает в 1874 году. На многих художников Константинополя в то время оказало влияние творчество Ивана Константиновича. Особенно это видно в маринистике М. Дживаняна. Братья Геворк и Ваген Абдуллахи, Мелькоп Телемакю, Ховсеп Саманджиян, Мкртыч Мелькисетикян позже вспоминали, что Айвазовский также оказал значительное влияние на их творчество. Одна из картин Айвазовского была подарена Саркис-беем (Саркисом Баляном) султану Абдул-Азизу. Картина настолько понравилась султану, что он сразу заказал художнику 10 полотен с видами Константинополя и Босфора. Во время работы над этим заказом Айвазовский постоянно бывал во дворце султана, подружился с ним и в результате написал не 10, а около 30 различных полотен.
Айвазовский первый среди русских художников (задолго до организации «Товарищества передвижных выставок») стал устраивать выставки картин не только в Петербурге и Москве, но и в столицах европейских государств, а также во многих провинциальных городах России: Симферополе, Одессе, Николаеве, Риге, Киеве, Варшаве, Харькове, Херсоне, Тифлисе и других.
Высокую оценку творчеству художника давали многие его современники, а художник И. Н. Крамской писал: «…Айвазовский, кто бы и что ни говорил, есть звезда первой величины, во всяком случае; и не только у нас, а в истории искусства вообще…».
