Твір-роздум що для мене життя
Объяснение:
Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за до мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя.
Для меня життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу танезалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей.
Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі, вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.
Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті. А найбільше захоплення в мене викликає мужність людини жити та творити, коли вона невиліковно хвора. Прикладом цього може бути життя видатної української поетеси, драматурга, перекладачки Лесі Українки. Жага до життя, сильна воля поетеси виявляється в її автобіографічній поезії “Contra spem spero”, де звучать такі рядки:
Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні!
Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі, яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.
Объяснение:
Началом отработки этой техники является выбегание из падающего положения тела: спортсмен поднимается на цыпочки и подает вперед тело, не сгибаясь при этом в тазобедренных суставах – падает. Именно в этот момент он должен начать движение, учась преодолевать силу земного притяжения скоростью. Опытные тренеры ненавязчиво отрабатывают выбегание практически каждую тренировку и разминку по несколько раз, прежде чем переходят к освоению непосредственной техники. В начале практикуют быстрое выбегание на расстояния до 20 метров, потом дистанция постепенно увеличивается до 50 метров. В процессе обучения очень важно четко, до уровня подсознания, освоить действия при подаче каждой команды в начале соревнования по отдельности, для чего многократно производится подробный разбор и постоянная шлифовка каждого движения.
Следующий этап – постановка правильного положения тела, рук и ног. В первую очередь спортсмену следует усвоить, что перед подачей команд он должен находиться не ближе метра от линии начала забега. При получении команды «Старт» бегун ставит толчковую ногу на всю ступню, носком касаясь линии, но не заступая её. Маховая нога отводится назад на расстояние половины шага и опирается на пальцы и подушечку; ступни находятся параллельно друг другу. Мышцы расслаблены, но готовы к быстрому началу движения.
