Пушкин(подлежащее, существительное) входит(сказуемое,глагол) в(обстоятельство,предлог) нашу(определение, местоимение) жизнь(обстоятельство, существительное) в(обстоятельство,предлог) самом(определение, местоимение) начале(обстоятельство, существительное) её(определение, местоимение) и(союз) не(частица) покидает(сказуемое, глагол) до(предлог) конца(обстоятельство, существительное).
[–= и =].
Повествовательное, невосклицательное, сложное, двусоставное, распространённое, осложнено однородными членами. Сложносочинённое предложение.
Объяснение:
Розрізняються народні казки — традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні — вільнішої форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з вказівкою на свою вигаданість. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
