Объяснение:
Как и многие в детстве, я строил планы на жизнь. Мечтал и предполагал кем я стану в жизни. Профессии бизнес-тренер я тогда даже не знал! Конечно, хотелось быть кем-то значимым, успешным и уважаемым.
Всё изменилось, когда я стал студентом 3-го курса политехнического университета. Детские мечты окончательно забылись, и встал вопрос, кем на самом деле стоит становиться. Пора было сделать первый осознанный выбор. Он пал, как и у многих горячих юнцов, на профессию давать быстрые результаты – я стал продавцом.
Так произошла моя первая встреча с будущей профессией. Перед трудоустройством группу новичков ( в которую входил и я) в течение недели обучал корпоративный тренер. Глядя на этого уверенного в себе и целеустремлённого человека, который постоянно добивался того, чего хотел достигнуть ( в процессе тренинга конечно, об остальном тогда было судить сложно), я принял решение…
Моё видение жизни претерпело сильные изменения. Теперь я смотрел во вполне конкретное будущее. Единственное чего я тогда не мог точно рассчитать – насколько быстро я смогу его достигнуть. А вот цели и последовательность действий были абсолютно понятна. Я решил занять его место – место тренера. Конечно, впереди было много работы, неизбежных и масштабных изменений, но это меня не пугало. Главным теперь стало достижение поставленной цели. Профессиональный рост занял у меня 4 года. День за днем я мелкими шагами двигался вперёд.
И вот наступил тот день, когда я отбор. Две недели жёсткой конкуренции, сильного эмоционального напряжения и подстройки под постоянно меняющиеся условия конкурса закончились – мне сделали предложение стать корпоративным тренером.
Трудно описать насколько меня тогда переполняла радость. Я достиг того, к чему стремился 4 года! Разве мог я тогда предположить, что это только начало бесконечного пути? Конечно нет! Будущее представало передо мной очень радужно. «Теперь я профессионал» – думал я уезжая домой с ассесмента.
Когда я окунулся в новую деятельность, всё шло замечательно. Состояние эйфории свойственно новичкам. Однако, с началом профессионального развития на новом поприще начало появляться огромное количество вопросов, ответы на которые часто не лежали на поверхности. Разбираясь и всё глубже вникая в сущность работы тренера, я не уставал удивляться новым открытиям ( а посещали они меня, как никогда до этого часто). И вот в это время, полностью прочувствовав, что значит быть тренером, я принял решение: теперь я бизнес-тренер, это моя профессия, это то, чем я хочу заниматься до конца своей жизни.
«Почему именно такое решение, ведь есть и другие достойные альтернативы?» – спросите вы. Всё очень просто. Тренер – это человек, который всегда развивается. Он общается с огромным количеством людей и собирает весь их опыт, аккумулируя из него закономерности, которые влияют на жизнь социума и его отдельных членов. Тренер раздает эти накопленные знания всем, с кем взаимодействует, изменяет восприятие мира этими людьми убеждать в необходимости принятия очевидных истин. Тренер вдохновляет, заставляет начать действовать, сдвинуться с мертвой точки, отбросить страхи, стать лучше и никогда не сожалеть об этом. Я считаю, что это стоит того, чтобы выбрать профессию тренера, как любимое дело всей моей жизни. Неужели с этим можно не согласиться?
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
