Совершенно самостоятельным вариантом экспрессионизма является творчество петербургского художника Павла Николаевича Филонова. Оно имеет ярко выраженный национальный характер, что проявилось в утверждении художником своей пророческой роли. Сочетание живого и неживого, растительного и механического, настоящего и вымышленного – все это о полотнах Филонова.
Главная тема в творчестве художника – человек. Его интересовала судьба людей и страны. Человек – утверждает Филонов – слит со всем миром, он испытывает множество воздействий и превращений и сам, в свою очередь, является источником всякого изменения. Он – перекресток всех дорог, сфер, эманаций и движений, энергетическая монада, сгусток материи и одновременно – часть космоса, микромир. ... Но сопротивляясь этой дурной подвижности, человек у Филонова приобретает противоположные качества: каменность, непрозрачность. Карнавал превращений сменяется одной жесткой идолообразной маской. Стереоизображения передают тяжелые взгляды героев.
Часто люди в его работах оказываются без определенного пола и возраста, это скорее существа, похожие на людей. Утрирование форм, нарушение пропорций делает фигуры монументальными, создающими определенное впечатление.
Многие люди на полотнах Филонова – нищие. Это отверженные от социума, те, кому нечего терять. Они познали всю безысходность и глубину жизни, важные ее истины. Персонажи нередко лишены одежды, или она – лохмотья, не скрывающие наготу.
Также излюбленные филоновские персонажи - короли на тронах. Короли - это всегда неопределенность, загадочность и многозначность. Если не назвать короля по имени, то он становится знаковым всеобъемлющим персонажем. Именно такие «безымянные» короли более всего привлекали художника.
Творчество Филонова ставит перед нами острые социальные проблемы. Своими работами он показывает место людей в мире, демонстрирует шаткое взаимоотношение человека и мира. Именно поэтому главной темой творчества художника стал человек.
Объяснение:
Только слово в слово не копируй)
КОРОТКИЙ ЗМІСТ
АВТОР
Гнатюк
НА ЧИТАННЯ
10 хв
“Сліпий музикант” – повчальна повість, адже показує, що наполеглива праця до подолати всі перешкоди, тому її варто прочитати хоча б скорочено, щоб згадати короткий зміст та героїв твору В.Г. Короленко.
“Сліпий музикант” скорочено читати
У багатій поміщицькій родині народився сліпий хлопчик, якого назвали Петром. Виховувала його мати, Ганна Михайлівна Попельських. Ганна мала брата Максима, який у минулому був солдатом армії Гарібальді. Максим був інвалідом без ноги, він навчив Петруся читати за методом Брайля.
Максим перший пояснив сестрі, що безглуздо все життя огороджувати сліпу дитину від зовнішнього світу і проблем, які там його чекають. Він рекомендує Анні розвивати природні схильності Петруся.
«Дурна дбайливість, усуває від нього необхідність зусиль, вбиває в ньому всі шанси на більш повне життя».
Дуже скоро стає зрозуміло, що хлопчик тонко відчуває музику. Крім того, що від природи в нього загострений слух, він дуже сприйнятливий до будь-яких звуків. Петрусь безпомилково виділяє з усього різноманіття звуків ті, що видають музичні інструменти. Одного вечора він зізнається матері, що перед сном перебуває під «особливо чарівним враженням». Причина цього з’ясовується швидко: у сутінках пастух Йохим грає неподалік на саморобній сопілці. Він пережив нещасну любов і намагався вилити свою печаль в музиці. Перепробувавши кілька покупних дудок і не знайшовши підходящої, Йохим змайстрував сопілку сам.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/slipiy-muzikant-skorocheno
